Після ранкової зустрічі всі думали, що робити.
Віктор тим часом розмовляв із Харланом.
Лютер намагався поговорити зі Слоун до них зайшли Дієго та Елісон.
Луні побігла до них, залишивши П'ятого з Клаусом.
- Елісон не роби того про що шкодуватимеш! - вигукнула Луна , стоячи біля Лютера.
- Згоден, вона нічого поганого не зробила – підтверджував він.
- Ти випадково не закохався? - здивовано спитав Дієго.
- Яка тобі різниця
- Оу вона ще та яку ти любиш - розлютившись сказала Елісон притиснувши тремтячу дівчину до стіни і почав допит.
Через це у Слоун з носа пішла кров.
Луна швидко підійшла та відштовхнула номер три від неї
- Досить! - скрикнула вона та так що все затремтіло - Вона боїться нас більше ніж ми її!
- Д...дякую... - тихо сказала вона тримаючись за руку дівчини.
- Лютере, будь милим хлопчиком віднеси Слоун до своєї кімнати, я підійду з аптечкою
- Добре, дякую Лун - сказав хлопець і пішов разом із дівчиною до себе.
- Навіщо ти мене зупинила? - скрикнула Елісон.
- Слухай, не зли мене, це був явний перебір! То ви збрехали що у нас є цей чортів Маркус, то вбили пів їхньої родини, а тепер заспокоїтися не можете?! - Кричачи говорила вона, стіни почали тремтіти.
- Луно... - тихо сказав Дієго.
- Всезнайка чорт тебе дери знайшлася! Я робитиму те, що хочу! Ти мені не наказ! – кричала Елісон.
До них забігли П'ятий та Клаус.
- Що сталося чому все тут тремтить?! - перелякано запитав Клаус.
Побачивши, що Луна уже червона від злості, він глянув на П'ятого.
- П'ятий терміново зроби щось!
- Не потрібно - сказала Луна , подивившись на них - Я не збираюся витрачати свою силу на неї - заспокоївшись відповіла вона вийшовши з кімнати.
В одну мить все заспокоїлося, хлопці вийшли залишивши Елісон одну.
Лунарія взявши аптечку пішла до Лютера.
- Ви як? - спокійно спитала вона.
- Дякую, що допомогла, - сказав Лютер.
- Ось аптечка, там є чим хоч трохи зупинити кров з носа і замазати садини
- Ти не вб'єш мене, як той чоловік? - зі страхом запитала Слоун.
- Я і сама не знаю хто це був, правда, не буду нікого вбивати, вибач за те, що вона зробила.. Елісон просто багато чого пережила ось і дістало це все, і не стрималася ...
- Дякую ... - Тихо сказала вона - Луна?
Правильно?
- Так, ти хочеш щось запитати?
- Я хочу поговорити з тобою ... віч-на-віч - сказала вона подивившись на Лютера.
Зрозумівши , що вони хочуть щось обговорити, він швидко вийшов з кімнати.
- Говори - сказала Луні сівши поруч.
- Я хотіла сказати , що ... Бен , кохає тебе ...
– Що? Кохає? - у цей момент серце дівчини йокнуло і в животі з'явилися сотні метеликів.
