Настав 1963 рік.
Луна давно зізналась, що в неї є здібності, Марі прийняла цю новину і намагалася підтримувати подругу.
Ранок був чудовий, всі готувалися до приїзду Кеннеді.
Лунарія пішла за продуктами, поки вона вибирала, то почула голос Клауса.
Швидко обернувшись, вона шукала джерело звуку і нарешті знайшла.
Він лаявся з охороною.
- Я просто вирішив купити поїсти, - казав Клаус.
- Ви в нас уже втретє крадете їжу! Ідіть звідси!
Дівчина швидко підійшла і сказала:
- Вибачте пане, я знаю цю людину і я можу заплатити за нього - сказала вона поклавши руку хлопцеві на плече.
- Луно – усміхнувшись сказав хлопець обійнявши мене.
- І я тебе рада нарешті бачити - відповіла дівчина зі сльозами на очах притулившись до друга.
Купивши все, що потрібно, вони вийшли з магазину і сіли на лавці поряд з ним.
- Як ти тут опинилася? Ми всі хвилювалися за тебе - засмучено відповів хлопець - А ще Бен мене вже дістав, тільки про тебе і каже
- Клаус замовкни... - сказав Бен.
- Нарешті я побачила вас, ну якщо чесно то не пам'ятаю, як тут опинилась ... я за вас більше переймалась
- Ти ж могла повернутися
- Не могла ... сили не давали, вони ніби заблоковані
- Це погано...
- Дуже, але я знайшла тут подругу
- Це дуже добре – усміхнувся хлопець – О! Точно! Тобі треба з усіма побачитись!
- Ви зараз усі разом? - Схопившись з місця запитала дівчина.
- Так-відповів хлопець узявши Луну за руку і повів у бік перевулка.
Зайшовши туди, вони зайшли до будівлі.
- Народ! Дивіться, кого я знайшов! - з радістю в голосі сказав Клаус, посміхаючись.
- Кого ти знову притяг? - Запитав П'ятий вийшовши на балкон з Дієго, Лютером, Елісон і Ванею.
Побачивши свою загублену подругу , всі швидко спустилися і обійняли дівчину.
П'ятий все ще стояв на балконі і стежив за ними.
- П'ятий спускайся! Вона нарешті з нами! - радів Клаус.
Хлопець спустився і підійшов до дівчини.
- П'ять ... я сумувала - з сумом сказала вона, притулившись до хлопця.
- Ми всі сумували... - сказав він, обійнявши її у відповідь.
Поки всі розмовляли Бен дивився на Луну не відриваючи погляду, як же він хотів обійняти її, він дуже любив коли вона посміхалася.
Пройшло вже кілька годин, Лунарія пішла до себе так як завтра на роботу і ще думати що робити з апокаліпсисом, що насуває.
Тепер вона щаслива, що вони всі разом, залишилося тільки запобігти цьому і повернутися назад додому.
Зайшовши до будинку, вона зайшла до вітальні.
На великому дивані сиділа Мері, дивлячись серіал і ївши попкорн.
Одягнена була в легкі домашні шорти та майку з квіточкою.
- Привіт Марі - з усмішкою промовила дівчина роззуваючись.
- Ой! Луні , ти прийшла – посміхнулася подруга подивившись на дівчину.
- Так, у мене є новина
Лунарія підійшла і сіла поряд із дівчиною.
- Яка? - Зацікавлено запитала вона.
- Я знайшла свою родину
- Правда? - Захоплено запитала Марі.
- Так - підтвердила дівчина, посміхаючись.
- Ура! - радісно скрикнула вона, обійнявши дівчину.
- Я теж шалено щаслива
Марі різко відсунулася.
- Ти мене кинеш? - з сумом спитала дівчина.
– Що? Ні, звичайно-відповіла Луна наблизившись до неї взявши за руку.
- Ти ж казала що коли знайдеш сім'ю, то підеш... - сказала вона, подивившись дівчині в очі.
- Я не залишу тебе, якщо у нас вийде то ми повернемося разом – відповіла вона усміхнувшись.
У цей момент Марі поцілувала подругу.
Луна різко відсунулася.
- Що це було? – здивовано спитала дівчина.
- Ой ... пробач, будь ласка! Я просто хотіла спробувати як це! - Розчервонівшись, сказала Марі, прикривши обличчя долонями.
- Все гаразд, правда - сказала дівчина, намагаючись якось заспокоїти подругу.
- Просто бачила, що багато жінок у серіалах цілують інших жінок і ось я теж вирішила ... спробувати ...
- Я розумію все добре - відповіла Луна поклавши руку на плече дівчини - Якщо хочеш можеш цілувати, я не проти , але все таки цікаво де ти таке знайшла
- Правда! Можна цілувати?
- Так, тільки не переборщи - відповіла дівчина посміхнувшись.
Посміявшись із цієї ситуації, вони спокійно сіли і продовжили дивитися серіал.
Марі більше не намагалася поцілувати подругу.
