- Багато хочеш – відповіла дівчина зробивши ковток гарячого напою – Ти здається інше хотів обговорити?
– Ось чому ти тему перекладаєш?
- У тебе вже зі старістю маразм почався чи що?
- Ахгр ... добре, все закрили тему-відповів хлопець - Мені потрібно щоб ти простежила за Лайлою
- З якого переляку? Вона постійно тусується з Дієго, сенс мені стежити?
- Луно , це важливо, вона може бути ключем до апокаліпсису - серйозно відповів хлопець дивлячись на дівчину.
- Лайла? - Задумалася дівчина - Ааа тепер зрозуміло, ти хочеш використати її? Але як?
- Вона вірить своєму хлопцеві, ось з нього і почни
- Ну для цього потрібен час... - сказала вона, поправивши неслухняний локон за вухо - Тобі брата не шкода?
- Я тобі подобаюсь?
- Ти знову починаєш? Щось раніше такої хотілки в тебе не було
- Вона в мене з'явилася після нашого поцілунку-хитро посміхнувся він.
- Наївний ... навіть не сподівайся що це повториться
- Ти хочеш посперечатися?
- З тобою точно не хочу, П'ять мені здається тобі настав час йти на вечірку - сказала Луні вставши з стільця і підійшовши до раковини тим самим помив і поклавши чашку.
- Добре дорога - відповів хлопець підійшовши до неї, взявши за талію та різко обернувши до її себе сказав - Я скоро повернуся
Поцілувавши дівчину в лоба , він зник у блакитному спалаху, залишивши Лунарію в см'ятті та збентеженні.
- Чортів дрібний дідуган! - Вигукнула дівчина.
Трішки заспокоївшись, вона пішла назад до магазину.
- Марі вибач що так довго - сказала Місяць.
- Все добре, не турбуйся - відповіла вона посміхнувшись.
Марі пішла у своїх справах, залишивши подругу саму.
На годиннику вже 19:00 вечора, закривши квітковий , Луна вирішила сходити в магазин щоб купити продуктів.
Ідучи вулицею вона побачила Дієго, Лайлу і П'ятого, вони були трохи „пошарпані„ .
Підійшовши до них дівчина запитала:
- Привіт, як вечірка?
- Нас мало не вбили... - відповів П'ята сівши на лаву.
- А ти прям світишся - хитро сказала Лайла.
- Робочий день закінчився ось і все
- Хах цікаво
- Що тобі цікаво?
- Ти ж у квітковому працюєш? - Запитала вона подивившись на Луну.
- І що? – здивувалася дівчина.
- Не боїшся, що хтось візьме і спалить його? - Запитала Лайла підійшовши трохи ближче.
- Якщо хтось таке зробить, я особисто йому або їй кістки переламаю - відповіла дівчина дивлячись злим поглядом на неї.
- Яка ти грізна, - посміхнулася вона.
- Хочеш перевірити, наскільки?
- Дівчатка, дівчатка - спокійно сказав Дієго ставши між ними - Давайте не будемо сваритись ? Це не вирішить проблему
- Дієго замовкни ! - скрикнули дівчата, подивившись на хлопця.
- Краще не втручатися, а то ще отримати по морді можна - сказав П'ятий дивлячись на цей цирк.
Лунарія швидко заспокоїлася і вирішила припинити суперечку.
- Я не збираюся битися з тобою, - відповіла вона.
- Злякалася?
- Ні, просто Дієго має рацію, нам не потрібно битися, у нас є спільна мета
- Пф добре нехай буде так - відповіла Лайла простягнувши руку для потиску - Перемир'я?
- Добре, перемир'я - відповіла Луна , потиснувши руку дівчини.
Пізніше після цієї зустрічі та покупок дівчина пішла додому.
У її голові почала крутитися думка що щось та дівка замишляє, їй не сподобався вогник в очах Лайли.
Зайшовши в будинок, роззувши дівчина пройшла до своєї кімнати.
Ляж на ліжко вона повільно почала засинати.
