Після вчорашнього інциденту всі переживали за Луну.
П'ятий , не міг спокійно сидіти на місці, він підходив до дівчини і ніжно торкався її чола тильною стороною руки, перевіряючи чи є зміни в температурі, то вкривав її щоб не замерзла , він боявся за дівчину хоч це було дивно.
Всі тільки дивувалися , як така людина як П'ятий, може бути з кимось ніжним?
Через чотири дні апокаліпсис, а вони ще нічого не дізнались.
Дієго і Лайла пішли, тому що дівчина захотіла познайомити його з мамою і тим самим привела до комісії.
За годину дівчина нарешті розплющила очі.
- Ммм ... що трапилося? - тихо спитала вона трохи підвівшись на лікті.
До неї підійшов Лютер.
- Ти як? Нічого не болить?
- Тільки голова ... дивно ... - Сказала дівчина подивившись на хлопця.
- Що дивно?
- Де всі?
- П'ятий на вулиці, Ваня поїхала на ферму, а Елісон зі своїм чоловіком - стурбовано сказав Клаус сівши поруч із дівчиною.
- Ясно ... чому мені так холодно? - Запитала вона замотавшись в ковдру.
- Кондиціонер зламався- відповів Клаус.
- Я ж була в іншому місці вчора...
- Лун, хочеш кави? Чи чай? – запропонував Лютер.
- Чому ви такі добрі? - Здивовано спитала вона дивлячись на двох хлопців.
- Ти пам'ятаєш, що вчора сталося? - спитав Клаус.
- Пам'ятаю...і це боляче...- відповіла Луна.
- Елісон не змогла стерти спогади про неї, - сказав Лютер.
- Звичайно не змогла, на мене це не діє, іноді навіть шкода ... - відповіла вона витерши сльозу.
- Луні, не плач будь ласка - засмучено сказав Клаус обійнявши дівчину.
- Вона хотіла б, щоб я посміхалася, а не плакала...
У цей момент з'явився П'ятий.
- Клаус, як там вона? - стурбовано запитав хлопець, подивившись у їхній бік.
Побачивши що Луна прокинулась , він полегшено зітхнув.
- Ти переймався? - з усмішкою спитала вона.
- Знати тебе, то ти ще всіх нас переживеш - посміхнувся хлопець.
- Дякую за те, що не залишив там
