Минуло вже кілька днів,
Скоро настане апокаліпсис і ніхто не знає, як його зупинити.
Дівчина сиділа разом з усіма в не дуже охайному будинку намагаючись зрозуміти що робити далі.
Нова знайома була дуже набридливою, то вона намагалася влізти в розмову, то якось дістати Луну. Але як не дивно, її не було в цей день і можна було спокійно зітхнути, тільки Дієго пішов з нею.
Всі просто мовчки сиділи, але тишу перервала Лунарія:
- П'ять, може в комісію підемо? Ми можемо там більше дізнатися - запропонувала вона, подивившись на стривоженого хлопця.
- Якщо ми туди потрапимо то миттєво нас можна вважати трупами... - відповів він.
- Трясця... ну ось що нам робити? Якби я могла перенести нас звідси прямо зараз, то зробила б, але чорт забирай у мене сили досі нормально не працюють ... нам потрібно потрапити туди і дізнатися - зі злістю сказала дівчина.
- У самого сили не є стабільними...
На першому поверсі почувся голос, Дієго повернувся разом зі своєю дівчиною, він був чимось схвильований.
- П'ятий, пам'ятаєш ту адресу, яку ти знайшов на тому заводі?
- Дай вгадаю... ти хочеш, щоб ми туди пішли? - Запитав хлопець вже знаючи відповідь.
- Так, це можливість поговорити з батьком
- І дізнатися інформацію? – уточнив П'ятий.
- Бачу в тебе мізки почали працювати
- Не говори під руку, убити можу навіть не подивившись що ти мій брат - усміхнувся хлопець.
- Гаразд мовчу
- Ви можете присвятити мене у свої справи? - запитала Луна , дивлячись на них.
- Не далеко звідси буде вечірка, на якій буде наш батько і нам потрібно туди пробратися, щоб дізнатися якомога більше інформації – сказав П'ятий, подивившись на дівчину.
- Ясно, цур я залишуся тут, мені потрібно з Марі помінятися в магазині
- Жаль, хотів тебе з собою взяти - сказав хлопець поклавши руку дівчині на ногу.
- Тобі видно дуже хочеться ходити зі зламаною рукою? - Почавши злитися запитала Луна дивлячись то на хлопця, то на руку.
- Просто помовчи - відповів він стиснувши її ногу.
Але тут вона не витримала і дала хлопцеві підзатильник та такий, що він мало не впав з дивана.
- Мені продовжити? - З усмішкою запитала вона дивлячись на нього.
- Пізніше продовжимо мила, - відповів він сівши нормально і прибравши руку від дівчини.
- Не називай мене так, - сказала вона.
- А що? Не можна?
- Ти не та людина від якої я хочу чути ці слова - відповіла вона вставши з крісла - Гаразд, побачимося завтра, мені час
Луна попрощалась і вийшла із будівлі, тим самим пішовши до магазину.
За кілька хвилин вона вже була біля квіткового, зайшовши туди на неї накинулася подруга з обіймами.
- Луні, ти так багато часу проводиш із сім'єю що у тебе немає часу на мене! - трохи засмучено сказала дівчина.
- Пробач, ми просто вирішуємо одну важливу справу, як ти себе почуваєшся? - запитала Луна.
- Все добре, колишній більше не пише, досі не віриться, що він продав мене... - сказала дівчина підійшовши до стійки.
- Ну вважай , що я купила тебе – усміхнувшись відповіла Лунарія.
- Дякую, я до речі повинна тобі дещо розповісти... - сказала дівчина, подивившись подрузі в очі.
У цей момент у магазин зайшов П'ятий.
- Лун , вибачте, що відволікаю, але мені потрібно поговорити - серйозно сказав хлопець.
- Пробач Марі, я повернуся і ми поговоримо, гаразд? - Запитала вона.
- Оу нічого страшного, я ... значить трохи пізніше розповім - підтвердила вона усміхнувшись.
П'ятий і Луна вийшли з магазину і пішли у бік того будинку, де були інші.
Поки вони йшли, дівчина запитала:
- Щось трапилося? Ти чимось стурбований
- У мене погане передчуття...
- Ви ж збиралися на ту вечірку?
- Дієго з Лайлою збираються, а мені треба поговорити з кимось розумним на зразок тебе
- Тоді пішли до мене, за чашкою кави обговоримо – запропонувала дівчина посміхнувшись.
Повернувши в інший бік, вони за кілька хвилин уже були біля будинку.
Зайшовши туди, хлопець із дівчиною пішли на кухню.
Заваривши каву, вони сіли один навпроти одного і почали розмову:
- Це питання не по темі ... - Сказав хлопець зробивши ковток гарячого напою - Ти з кимось зустрічалася? Чи зустрічаєшся?
- Не зустрічалася і не зустрічаюся, я просто кохала людину, але тепер її немає, а підпускати до себе інших не хочу ... - відповіла дівчина.
- Це через Бена?
- Так ... - тихо відповіла вона, подивившись на картину біля холодильника.
- Впусти мене в своє серце - сказав хлопець, подивившись на дівчину.
