Лунарія прокинулася від крику подруги.
Побігши туди вона побачила Марі, що лежала на підлозі.
Дівчина була вся у крові.
- Марі! - Вигукнула вона швидко підбігши до неї - Потерпи трохи! Щас я знайду а..аптечку - тремтячим голосом сказала дівчина, притиснувши рану подруги.
- Лун... стій - сказала вона взявши руку дівчини - Біжи звідси ... Прошу
- Я не кину тебе! - Відповіла вона відкривши аптечку тремтячими руками.
- Ті люди ... шукають тебе, вони нагорі ... біжи поки не пізно - ледве дихаючи говорила Марі дивлячись на подругу, що плаче.
- Ти маєш вижити - тихо сказала Луна намагаючись швидко обробити рану і зупинити кров.
- Луні ... - ледь зумівши підняти руку дівчина доторкнулася до щоки подруги - Я ... стільки хотіла розповісти тобі ... але найголовніше, що я люблю тебе - відповіла вона різко поцілувавши дівчину.
Поцілунок був не довгим, бо серце дівчини зупинилося.
- Н..Ні ... Марі ... Марі прошу! - Почала кричати дівчина.
На крик прибігли три блондина , побачивши що їхня мета сидить на колінах над трупом подруги і плаче, їм навіть шкода стало дівчину.
Поки вони не зрозуміли, що все почало покриватися льодом.
– Ааа! - Закричала вона на весь голос, та настільки сильно що біля неї з'явилися крижані шипи і різко полетіли в бік чоловіків, одного з них вбило на місці, двоє встигли втекти.
Минуло пів дня, до будинку Луни приїхали П'ятий та Ваня.
Зайшовши всередину, вони були шоковані, скрізь був лід.
- Луно! Ти де!? - розгублено спитав П'ятий, намагаючись знайти свою супутницю.
- П'ять, прислухайся - тихо сказала Ваня.
Почувши тихі схлипи із зали, вони пішли туди.
Лунарія сиділа на крижаній підлозі спираючись на стіну, а біля неї лежав труп дівчини.
- Луно – тихо запитав хлопець поклав теплу долоню на плече дівчини.
- Її немає...- відповіла вона, подивившись на хлопця своїми червоними від сліз очима.
- Іди сюди - П'ятий ніжно обійняв її і почав заспокоювати.
До них приєдналася Ваня, намагаючись втішити подругу.
Минуло двадцять хвилин, все почало танути і дівчина відключилася.
- П'ять із нею все добре?
- Так, вона просто повинна відпочити ... - Відповів хлопець піднявши її з підлоги та взявши на руки - Поїхали до наших?
- Так, їй має там полегшити
Вийшовши на вулицю, дійшовши до машини, хлопець обережно поклав дівчину на заднє сидіння і вкрив своїм піджаком.
За хвилину вони рушили з місця і незабаром були біля тимчасового проживання.
- Бідолашна... я б не витримала такого...
- Вань, може попросити Елісон допомогти?
- Вирішимо все разом, а зараз занось її
Вийшовши з машини, П'ятий узяв дівчину на руки і телепортувався до будинку на другий поверх до всіх.
- П'ятий де тебе носило? ... - Розлютившись запитав Лютер, але побачивши Луну замовк.
- Вона спить , мовчи Лютер - грізно відповів хлопець - Клаус , пересядь
- Звісно - сказав хлопець піднявшись і поклав подушку - Я принесу ковдру
Поки Клаус побіг шукати ії.
П'ятий поклав дівчину на диван, а сам глянув на Елісон.
- Їй потрібна твоя допомога... - з наполегливим і сумним поглядом сказав хлопець.
(Вибачайте за маленьку главу🌼)
