Після цієї новини дівчина була сама не своя.
- Ти жартуєш? - З незрозумілими відчуттями запитала Луна дивлячись на дівчину.
- Ні ... хоч наша сім'я не дуже хороша, але з Беном я спілкуюся нормально ... - Сказала дівчина тримаючи в руках вату.
- Навіть не знаю що сказати...
- Тільки я не знаю як відреагують ті, хто залишився з нашої академії на ваше кохання
- Кохання між нами немає ... у мене вже є хлопець, а з Беном я закінчила вже давно, дуже давно - відповіла Луна діставши з кишені маленьку фотографію на якій були зображені Клаус, Бен і Лунарія.
- Це ти? - Запитала вона.
- Так, нам тоді було всього по шістнадцять років, якщо чесно я не пам'ятаю скільки мені було
- Цей так схожий на Бена
- Це і є він
- Він кохав тебе?
- Так ... і я його кохала... - З сумом в голосі сказала Луна сховавши назад фотографію - Гаразд, мені потрібно відійти у справах, пробач що так вийшло ...
Лунарія пішла , залишивши дівчину одну.
Зайшовши до себе в кімнату, вона побачила П'ятого, що сидів на ліжку.
- Привіт номер П'ять, що трапилося? - спитала вона сівши поруч.
- Я був у комісії ... зустрів себе і він сказав що апокаліпсис не потрібно зупиняти - відповів хлопець, подивившись на Луну.
– Причину не назвав?
- Він хотів, але не встиг, тільки сказав що не довіряй, а кому не довіряти не зрозуміло
- Чому мене з собою не взяв?
- Не було часу подумати про тебе, вибач
- Все добре, ти не проти якщо я прогуляюся з Клаусом?
- Будь обережна – з ніжністю промовив хлопець поцілувавши дівчину в губи.
- Добре
- Мені й самому треба відійти
- Хоч скажеш куди?
- До старого друга
За годину вона пішла.
П'ятий тим самим пішов на зустріч із Пого.
Тим часом до Пого хтось прийшов.
- Доброго дня мила мавпочка - єхидно сказала дівчина в червоній сукні підходячи ближче.
- Хех, думав я тебе більше не зустріну ... - З усмішкою промовив він добиваючи тату якомусь чоловікові.
- Бачу новою роботою зайнявся?
- А ти не змінилася - сказав він подивившись на дівчину - Все така сама скалка в дупі
- Не забувай , що ти живий тільки завдяки мені - з усмішкою промовила вона сівши навпроти.
- Готово, можеш йти - сказав Пого узявши плату і відпустивши чоловіка - Що ти хочеш? Я і так роблю те, що ти мені велиш
- Ти чого такий злий? Може я скучила?
- Ти чудово брешеш, але я знаю тебе, так що будь добра говори що тобі потрібно?
- Ох який ти нудний , добре скоро прийде судний день і знову з'являться ті хто захоче його зупинити , якщо прийдуть то не проговорися через що він почнеться , адже я дізнаюся якщо ти комусь розповісиш про мене
- Моє життя мені дорожче
- Я тобі казала яка ти розумна мавпочка? - З усмішкою промовила вона підійшовши і погладив його по голові - Гаразд, мій любий друже, мені пора, бережи себе
- До зустрічі, сподіваюся не швидкої
Дівчина пішла.
Через годину до Пого прийшов П'ятий, він був серйозно налаштований на розмову.
- Привіт Пого, є розмова
