Лаванда

6.

 Я думала нам не було про, що говорити з Габріелем, все-таки в нього одна тема для розмови. Але ні, ми згадал його" молодість", дружбу і все хороше, аж поки ці всі розмови не перервав звук дверей...

Прийшла Карен. І як вам сказати... не те щоб здивувалась, вона ДУЖЕ ЗДИВУВАЛАСЬ.

— Що, тут відбувається? — серйозно запитала жінка.

— Нічого. Все в порядку, — відповів Габріель, поки я вставала із стільця.

— І де ти вчора була? Я прийшла додому, біля під'їзду поліційна машина, на кухні грає колонка, вдома нікого не було.

— Тобі яке діло!

Тоді я взагалі обурилась. Нікого немає, навколо щось незрозуміле. Цікаво, Карен думає, якщо це все трапляється, ти не розумієш куди йти і страх неволить інші почуття. Вона думає, що це все весело, смішно та радісно.

— Габріель, скоро тебе виписують з лікарні, ну, що кликатимемо гостей?

— Яких гостей? Ти про що? — запитав чоловік і трохи підвівся.

— Ну, як яких? Ми планували зробити велику тусовку. Я навіть запаслася двадцятьма пляшками горілки.

Я очікувала відповіді Габріеля. Зважаючи на те, що він вчора говорив мені, я очікувала на відповідь. Але батько мовчав, він відвернувся та нічого не казав.

Карен чекала відповіді та настирно дивилася на його.

— Габ, не лякай мене! Що взагалі з тобою сталося в цій, чорт побери, лікарні!

Вона стримувала себе щоб не вилаятися.

  Я ж просто мовчки стояла і дивилась на підлогу.

— Давай не будемо... влаштовувати вечірку, — нарешті промовив він та примружив свої очі.

Я трішки посміхнулась,але чекала що на це скаже Карен.

— ЩО?! — реакція Карен мене зовсім не здивувалась.

— Не дивись на мене так, — сказав Габріель відкривши очі побачивши погляд Карен.

Я не знала, що говорити і вирішила піти геть, хай вони самі розбираються. Мені скоро пора в школу. А ще треба забігти додому по пакет з книжками.

  На мене звернули увагу багато учнів. Я дивилась на підлогу та старалась не дихати. Не знаю чому, але мені здавалось, що на мене дивилася вся школа. Навіть після закінчення уроку, коли я проходила в коридорі, на мене дивились і дивились. Спочатку., звісно, я й не здогадувалась...