Лаванда

40.

Я вирішила познайомити Лорі та Фабріціо з своїми друзями, Джаро та Келлою, а також з з Олівером.

За кілька годин до вечора, я назначила зустріч їм всім. Ми зустрілись. Та досить непогано поговорили. Пізніше, ми взагалі почали часто спілкуватися, зустрічатися, товаришувати, а потім і взагалі дружити. Менше, ніж за тиждень ми подружились і це було реально класно, не всі наші думки та інтереси сходились, але ми старались приходити до спільної думки.

Наприклад, Джаро — байкер, а Лорі мріяла про свій мотоцикл, швидкість була їй до душі. Тому в їх були спільні теми для розмов. Фабу сподобалася Келла. І ми з Олівером теж добре ладнали.

Поки в нас були канікули, я вирішила допомогти Карен в магазині. Я помітила як мій магазин змінився. Я спочатку не зрозуміла, чи сподобалось це мені, але я рада, що Карен піклувалась про мій магазин та започаткувала зміни. Я там прибралась, поміняла воду вчорашнім квітам та поставила до них нові, свіжі.

Тоді продаючи квіти, я згадала про Габріеля. Чомусь я була постійно зайнята своїми проблемами та зовсім про нього не згадувала, це потрібно було поправити, тому я вирішила після кінця робочого дня сходжу до нього.

Зачинивши двері в магазин, мене охопив сором. Я не знала чи варто, все таки мені туди йти. Але переконувала, що якщо я не піду зараз, то пізніше буде пізно та ще більш соромніше.

Кладовище від магазину було за годину ходьби. І ця година пройшла непомітно. Я довго розмовляла про це з Габріелем, а потім посутеніло і я вже повинна піти додому.

Але тоді мене дуже сильно пощастило. Джаро проїжджав мимо та помітив мене. Він підкинув мене додому.

Пройшли канікули.

У нас починалось навчання. Я надіялась, що перший курс навчання в університеті пройде бездоганно. Ну, звісно, це були прості надії, я знала, що багато чого піде не по плану.

Тоді наші шляхи з друзями почали розходитися. Тому, що кожен вибрав свою професію. І вони значно відрізнялись одна від одної. Фабріціо та Лорі взагалі вже третій курс навчання проходять.

Вони стануть майбутнім нашого кінематографу. Поки ми вже почали будувати кар'єру співаків.

Після важкого ще одного робочого дня, я повернулася додому. Мене чекала Карен. Вона завжди мене чекала. А я могла прийти й о другій ночі. Все залежало наскільки швидко закінчувалися пари, а потім могли бути записи пісень, а також різні проекти та роботи по навчанню.

Одного із днів я прийшла додому. У мене почались вихідні, я вирішила перепрати одяг та в загальному прибрати в кімнаті, але мої плани змінились після одного дзвінка Джаро.

— Привіт, у мене до тебе важлива пропозиція.

— Ого. Надіюсь це щось і справді цікаве.

— Я тобі більше скажу. Слухай. Нас запросили прийняти участь у одному шоу. Там потрібно співати. Шоу називається «Мікрофон». Там потрібно співати. Всі деталі та інші сезони я тобі надішлю повідомленням.

— Невже? Це той самий « Мікрофон»? Аааааааа. Це мега круте шоу.

— Тим більше, якщо ти знайомі з ними. Я так розумію, що це так?

— Це тисячу разів так.

— Тоді перше прослуховування через тиждень?

— Всього тиждень?

— Ми не встигнемо за тиждень. Що робити?

— Якщо ми почнемо прямо зараз, то повинні встигнути.

— Що?

— Буду за півгодини.