Чомусь саме сьогодні я задумалась про свій вік... за п'ятнадцять років я скільки всього пережила, скільки всього відчула, переосмислила.
Сьогодні я як завжди допомагала пані Грейдс. Нічого особливого, ходила в лавандове поле, збирала квіти та несла до магазину. Поки пані Грейс уже взяла на себе торгівлю, я поставила лаванду у корзину. Це виглядало дуже естетично.
Цей магазинчик був розположений не так як усі... він стояв на великій території. Біля парку, там була тільки трава. Якщо б ви хотіли завітати в наш магазин, потрібно було б пройти через парк потім вийти на дорогу. І пройти провулок, там і стояв магазин. Ми з міс Грейдс посадили трохи троянд біля входу. Всередині там було багато різних квітів: лаванда, троянди, волошки, хризантеми та багато інших квітів які б я довго перелічувала.
Мені подобалося допомагати жінці. Я навіть отримувала за це певну платню.
Звісно, коли пані залишила мене за головну в магазині. Через, те що їй вже важко ходити, і більшість часу вона сидить вдома.
Сьогодні я забігла в магазин перед школою. Все перевірила та побігла в школу. Сьогодні був гарний, теплий та сонячний день. Мені так само було мало, що одягнути, але в мене було серйозне навчання, тому на одяг я мало звертала увагу.
У школі першим я побачила Фабріціо. Я здивувалась, що він тут робить, як у минулому році закінчив навчання і поступив в університет. Він навчався на актора разом із Лорі. Пам'ятаєте, її? Вона ще й досі шукає, тих хто вбив її батьків.
Я підійшла до Фабріціо й спитала:
— Привіт... а ти що тут робиш?
— Я проїздом...— він потер шию.
— Тобто?
— Та так по справах. Я більше всього буду жити тут.
— Так? А Лорі?
— Ні. Вона пообіцяла, що буде часто приїздити, але...
— Ну гаразд. Мені пора. Ще побачимось.
Я попрощалася з Фабріціо і пішла в свій клас.
На мене не звертали уваги. Жодної уваги, так було не завжди. Один раз, коли я виграла у конкурсі. Мене показували на головному коридорі, на плазмі. Там я не дуже вдало вийшла, але ж мене побачили. На уроках я сиділа тихо. Але навіть це мені не допомогло і мене викликала та сама... зла й противна. Вона завжди найгірше ставилася до Карен і взагалі до моєї сім'ї.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Лаванда
RomanceРоуз - дівчина, яка вростала без батьків, тому що вони відмовились від неї з самого народження. Тільки-но вона побачила світ своїми очима її відправили у Дитячий будинок. Вона не мала можливості отримати теплу батьківську любов та підтримку. Потім...