Лаванда

36.

Пройшло пів року. У нас було дуже мало різних відомостей про цю компанію. Ми майже нічого так і не знайшли. Як ми не старались в інтернеті та всіх соцмережах були тільки хороші та позитивні відгуки екс працівників.

Звісно, ми самі були винні. Тепер я буду боятись підписувати якісь контракти, їх треба уважно вичитувати.

Дещо ми знайшли. Одна артистка на ім'я Клара Сонг написала хороший віддгук, але довго та декількоразово прочитавши його ми зрозуміли, що тут дещо зашифровано. Наприклад, вона написала:" Хороша компанія, але я вирішила рухатись далі. Що ж давайте я вам трішки розповім про мою співпрацю... Все було добре до одного моменту...". Але вона не сказала до якого все перевела в жарт, але нам здалось, що це було щось закодоване. Були ще різні жарти, які звичайні люди могли сприйняти за жарт, але нам це здавалось посланням:" Люди, артисти, не йдіть сюди!".

Довго шукавши, Келла знайшла її сторінку в Instagram. У шапці профілю були прикріплені її електронна пошта та номер її помічника для співпраці.

Ми йому написали. Та сказали, що нам дуже потрібно зв'язатися з Кларою. Працівник зайшов на сторінку, з якої ми писали. З нашої офіційної сторінки Polars Stars, де були більше 10 мільйонів підписників. Помічник пообіцяв, що передасть наші слова Кларі.

На її відповідь ми чекали більше місяця. Але так. Нарешті вона нам відповіла. Але сказала нам перейти на будь-який фейковий акаунт, так само вона теж сказала, що зробить тому, що вони зможуть відстежити повідомлення. Увійти в аккаунт. Це було небезпечно.

— Що ж... я очікувала поки ви зі мною зв'яжетесь. Тому, що я зрозуміла, що ви потрапили до цих негідників так само як і я, — написала нам Клара, коли ми обоє перейшли на фейкові акаунти, де не було жодного підписника.

— Розкажете нам свою історію? — відправили повідомлення і ми.

— Так, але якщо вони попадуть в інтернет... повірте ні вас, ні мені не буде добре.

— Обіцяємо тримати все в конфіденційності, — відповіли ми та очікували розповіді Клари.

— Що ж... я теж потрапила в цю компанію у ранньому віці. Мені ще не було 18, я навіть більше скажу, мені не було й 16, але так вийшло, що я повинна була замінити подругу на одному із виступів у місцевому клубі, чи як правильно сказати. І тоді мені помітив один із працівників. Він запропонував мені дуже хорошу пропозицію, від якої я не могла відмовитись. Я так само не читала контракт. " Подумаєш, якісь папірці...", — подумала тоді я. Т а мої батьки поставили свої підписи. Я жила у власному домі, мені було там страшно... я була сама. Він був близько до лісу. Сусідів немає... все як у фільмі жахів. Потім я зрозуміла все... намагалась втікти, але завжди мене знаходили, лупцювали, або кидали у підвал без води та їжі.

— Ви там пропрацювали 20 років? — запитали ми.

— Ні. Я знайшла вихід. І вам його розповім.

— Ми дуже будемо вам вдячні.

— Запам'ятайте, треба бути терплячими. Я впевнена, ви хочете знайти якісь погані відгуки, але як бачите їх немає. Ніде в інтернеті немає нічого поганого. Я створила сайт, де розповіла все геть про цю компанію. Пізніше я дам вам ссилку. Він закодований та майже ніхто немає до нього доступу. Самі розумієте по якій причині. Там ви зможете знайти компромату. Але ви не повинні одразу бігти на наступний день та все про всім розповідати. Дочекайтесь наступного року. Викликайте в вас довіру і тільки тоді починайте план. Для початку шантажуйте їх, звісно купіть маленьку камеру. Щоб зняти відповідь після цього вони повинні будуть вас відпустити. Звісно, це не кінець гри. Вас намагатимуться вилучити із цього життя. Машин остерігайтесь, у темряві не ходіть. Тоді я думаю вам потрібно заховатись на деякий час та злити все в інтернет. Тоді підключусь я. Та надіюсь тоді взагалі прикриють цих злочинців.