Лаванда

24.

  Пройшов той важкий день. Настав інший... я прийшла до будинку місіс Грейдс. Зайшовши до будинку, я помітила багато людей. Я й не знала, що у неї стільки знайомих. Я присіла на один із диванів та чекала коли почнуть, тому що у мене багато справ, які теж довго чекати не зможуть. 

  Вусатий чоловік став на середину кімнати, взяв у руки шкіряну папку. Відкрив її. Та промовив:

— Ну, що ж шановне панство, пропоную починати.

" Пишу я цього листа, знаючи, що через тиждень мені настане кінець. Я вже це відчуваю, тому пішла у свій магазин. У ньому працює хороша людина — Роуз. Надіюсь вона присутня. Для неї я віддам магазин. Тільки вона може ним керувати. Сину ж своєму — дім. Тільки, любий, ти не повинен його зносити".

Він перегорнув на наступну сторінку.

" Всім іншим своїм друзям я передаю свої відсотки в банку, всім на одному рівні, в також проконтролюйте, будь ласка, за Роуз та сином".

Такого, звісно, я точно не очікувала. Так як і всі присутніу цій кімнаті були шоковані, навіть той чоловік, який все зачитував.

— Що? — підвисивши тон, запитав син місіс Грейдс.

— Вибачте, — запитав чоловік, котрий зачитував заповіт.

— Це якась підробка, мати за життя обіцяла мені цей магазин.

— Але вона знала, що ви пане, його зноситимете та зробите на його місці, те що явно б не сподобалося б міс Грейдс. Торгівельний центр чи щось таке інше, знаючи, що вона це не одобрює, — сказала я і встала з дивану, на якому сиділа.

— А ти малявка, взагалі стули пельку! — крикнув він мені.

Мене це дуже зачепило.

— Роуз, сядьте, будь ласка, — сказав чоловік, той що зачитував. Його звали Рідер.

Чоловік поглянув на хлопця та сказав йому:

— Ви заспокойтесь, інше ви підете звідси геть.

— Я буду подавати на вас всіх у суд, — сказав її сині вискочив з будинку наче ужалений.

— Щасти! —- крикнув Рідер.

Це все скінчилось і я пішла додому. Дорога в мене зайняла хвилин сорок. Карен чомусь не було. Вона, зазвичай, в цей час вона сидить в будинку, а сьогодні від неї немає й сліду.

Мені не було часу її чекати, я пішла в магазин, тому, що я була впевнена син місіс Грейдс мене уже там чекав. До того ж у нього були ключі.