Я злажу з байка. Темна ніч огортає моє тіло.
-Як тобі вечір?- Айзек знімає шолом і дивиться на мене.
Я посміхаюсь йому.
-Мені сподобалось. У тебе гарні друзі. І ти гарно граєш на гітарі.Він злазить з байку, його обличчя стає серйозним.
-Юноно, я бачив, що ти нічого не з'їла.Я ковтаю згусток в'язкої слюни.
Мовчи, Айзеку.
Мовчи, благаю...-Тому що, я вечеряла дома.-я посміхаюсь.
Повір...
І не питай мене більше нічого....-Що у вас було на вечерю?
-Картопля-брехня легко вилітає з моїх уст. Це вже відпрацьовано.
-Я не вірю тобі, Юнь.-його голова опускається.
Він притуляється до мого чола.
І саме в цей момент, мій клятий шлюнок, починає гурчати.Чорт! Чорт! Чорт!!!
-Думка, що ти не харчуєшся нормально, єбе мене кожен день, Юнь. Будь ласка, поговори зі мною. -він бере моє обличчя в долоні.
Я відчуваю, як на очах з'являються сльози...Я боюсь розповідати....
-Айзеку.... давай зайдемо в будинок.
Він відхиляється, цілує мене в чоло. Бере за руку, і ми ідемо до мого будинку.
Мої руки пітніють. Я ніколи про це не говорила, жодна душа не знає про це. І я сама також обезцінюю це. Ігнорую можливі проблеми.
Я заварюю чай, роблю це якомога довше. Збираюсь з думками, підбираю слова.
Айзек сидить за столом. Чекає. Я знаю, що він чекає....
Я сідаю на підлогу, так мені буде комфортніше. Хлопець, нічого не кажучи сідає навпроти мене....
Я важко видихаю. Не дозволяючи думкам та паніці зупинити мене, починаю розповідати.
-Два роки назад, я виглядала завсім по іншому. - спогади почали затягувати мене у в'язке минуле. -Я соромилась свого тіла. Старалась не попадатись людям на очі, одягатись якомога вільніше, щоб не було видного моєї зайвої ваги. - я стискаю плечима. Мене ці спогади більше не знищують, вони лише шрам, який несе за собою багато спогадів...
Але нищить мене інше.-Літом, у мене якось зникло відчуття голоду. Я не звернула на це сильної уваги, але коли помітила, що вага зменшилась, я зраділа. - мої очі опущені до підлоги. Я не відчуваю провини чи страху, що розповідаю все.
Мені хочеться розповісти це все, не тримати в собі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Листи Юнони
Teen FictionХто сказав,що Happy End повинен бути всюди? Дітлахи,що читають казки? Можливо люди яким ще не розбили серце? Звичайно,закінчити все весело й щасливо можна, Але чи заполонить душу,цей щасливий кінець? Підліткова історія,що почалась з інтернет спілкув...