Листи Юнони

Розділ 11 «Happy Birthday»

- ВІТАЮ! - кричить мій тато, взриваючи тубу з конфеті, коли я чищу зуби у ванній.

- Вітаю, доню - до нас підходить мама, обіймає мене, тато приєднується.

- Як тобі відчуття старості, Юноно? - питає мене Седрік.

- Знаєш, я все одно відчуваю себе молодшою за тебе.

- Хамка. Вся в матір. - він сміється.

- Знайшли крайню - цокаючи, Айворі біжить на кухню.

- ПРОКЛЯТТЯ - теж кричить Айворі. - Седрік! Я ж просила приглянути за молоком.

Я дивлюсь на тата, брови якого дістають до лінії волосся.

- Сунся. - він штовхає мене, і теж починає чистити зуби.

- Вона тепер буде зла. - виплюнувши пасту кажу я.

- У холодильнику стоїть торт, який твоя мама ще не бачила.
Думаю, цього буде достатньо, щоб мене пробачили.

- Але це мав бути мій торт! - кидаю щітку в стаканчик.

- Якщо ти встигнеш... - стиснув він плечима.

Я не дослухала його і побігла в кухню.

В холодильнику справді є торт.
Обожнюю свого батька.

- А свічки будуть? - я розвертаюсь до батьків з тортом в руках.

- Сідай. Я зараз налию вам чай. - мама.

Ми з батьком йдемо в зал, доки мама ріже торт та наливає нам чай.

Мій телефон блиснув.
Айзек.
Ми з ним переписуємося ще зранку.

«То скільки тобі кажеш?»«17?»

«Та де там, всі 80»

«Оце ти вже стара.»

«Діду, мені до вас ще далеко»

- Світишся, як сонце. Хто це пише тобі. - тато робить вигляд наче зазирає в мій телефон.

Я дивлюсь на батька. І моє обличчя розпливається у ще ширшій посмішці.

- Я познайомилась з одним хлопцем, пам'ятаєш? - він киває головою.

- Ви зустрічаєтеся?

- Ні - сміюсь я - Ми - друзі.

- Точно, тепер це так називають. - відкидається на спинку стільця.