Листи Юнони

Розділ 13 «Зникнення»

Я сиджу, біля Айзека. Навпроти нас моя матір та батько.

Айзек легко знайшов контакт з моїми батьками, і зараз вони розмовляють, а я сиджу і граюсь з Лютером.

До речі, батьки погодились, щоб він жив у нас вдома.
Насправді, вони ніколи не були проти собак, просто я повинна була їх попередити.

- Тож, тобі буде 18, але ти ще не закінчив школу? - моя мама.

- Мої батьки віддали мене на рік пізніше в школу, Мем. Тому, мені залишився ще рік навчання - Айзек легко без хвилювань відповідав на запитання батьків.

- Як і нашій Юноні. - Седрік.

- Як ви познайомились - ооо, це вже моя матір. Вона любитель таких історій.

Я нічого не відповідаю, мені цікаво чи скаже Айзек всю правду?

- В програмі для обміну. Її номер переплутали з номером іншої дівчини. І чесно кажучи, вона одразу мене зацікавила. - ну від частини це правда.

- Лише обережно з моєю донькою, хлопчику. - Седрік нагнувся до нього. - Вона моя єдина дитина. Вона моя донька.

- Знаю. - він розслаблено сидить на кріслі - Та й вона надто сильно мені подобається, тому я не дозволю собі образити її.

У мене відвисає щелепа.
Вони говорять про мене, при мені ж!

Вони розмовляють ще декілька хвилин, і під кінець мій батько видає дивні речі.

- Вже пізно, Айзеку. Думаю ти можеш залишитися у нас, Юнона постелить тобі в сусідній кімнаті. - однією рукою мій батько спирається на спинку крісла.

- Все гаразд, я піду додому. Не завдавайте собі зайвих клопотів. - відмахується хлопець.

- Все гаразд. - посміхається Седрік - Залишайся у нас, а вранці зможеш повернутись.

Я дивлюся на Айзека і не можу вимовити ні слова.

Це справді каже мій батько?

- Добраніч.- мої батьки виходять з кухні. Ми ж залишаємося.

- У тебе класні батьки. Не схожі на дорослих нудних людей - Айзек підсідає до нас з Лютером на підлогу.

- Так, вони вважають себе дорослими підлітками.

Я чухаю пузо собаці, рука Айзека тягнеться до Лютера і «нечайно» торкається моєї.

- Я радий, що вгадав з подарунком. Ти казала, що часто залишаєшся сама вдома, і що звикла до самотності. Тож, я вирішив, що це погана звичка і мені здалось він прекрасна компанія для тебе.