Листи Юнони

Розділ 41 «Нечисть»

Тиждень, як я переїхала до Айзека.
Мої речі ще донедавна валялися по всіх кімнатах.
Айзек не міг ніяк зрозуміти, навіщо я все це взяла з собою. Він просто не розуміє, що все це дуже важливо.

Не знаю, як погодилися на цю авантюру мої батьки, і як Айзек вмовив їх.

Мені здається, вони люблять його вже, як рідного.
Це й не дивно, всім він подобається.

Лютер радіє новому житлу, напевне набагато більше ніж я, бо він постійно махає своїм хвостом та бігає по квартирі.

Думаю, що Айзека він теж любить більше аніж мене!
Я ревную, причім не знаю кого більше, Айзека чи Лютера.

Ну, люблю я цих засранців, нічого не можу з собою вдіяти.

Від переїзду й буденності, нас рятує Геловін.

Солодощі або смерть.

Наші друзі прийдуть до нас, після вечірки, тому ми прикрашаємо будинок.

Навіть Лукас вирвався до нас на свято всієї нечисті.
Останній раз всі разом ми були ще в Артеці. Я сумую за тим часом.

- Айзеку, що ти робиш? - Стенлі підпирає свої рожеві щічки руками.

- Я вирізаю гарбуз, Стен. Юнона змусила мене, я навіть не мав вибору. - Айзек сидить на підлозі в кухні й розмовляє зі Стеном по відео дзвінку.

- Айзеку! - кричу на нього з кімнати.
У відповідь я лише чую сміх хлопця.

- Вона гірше мами, Стен. Командує мною, як ляльковик лялькою.

- Як хто? - питає малий.

- Запитай маму, вона розкаже тобі. - сміється Айзек поки витискає вирізане око в гарбузі.

- Привіт, Стен. - вітаюся з хлопчиком, коли заходжу на кухню й спираюся на плечі Айзека.

- Юнона. - радісно викрикає Стенлі.

- Ого - вигляд хлопця викликає у мене захоплення. Він одягнений в костюм людини-павука.

В моїй пам'яті одразу з'явився спогад, як Айзек проліз вперше до моєї кімнати, на ньому були одягнені піжамні штани з цим самим персонажем.

- Я тобі подобаюсь? - Стен.

- Ти що заграєш з моєю дівчиною, маленький спайді? - примружив очі Айзек.

- Так, ти мені дуже подобаєшся. - присуваюся ближче до камери, а рукою закриваю рот Айзеку.