Листи Юнони

Розділ 38 «Вболівальниці?»

Продзвенів дзвінок, нарешті.
Знаєте, навчання мені вже набридло.

- Твої муки нарешті закінчилися. - сміється та плескає мене по плечі Люсі, яка сіла позаду мене.

- Думала, я помру прямо тут.

- О, так думав кожен з нас усіх. - каже Грег, який закрив свою книжку та повернувся до мене.

- Економіка. Одні правила, цифри та умови. Бррр. - це Олівія. В дівчини таке розкішне довге світло золотисте волосся, що я не можу змовчати.

В цілому за два тижні навчання я знайшла спільну мову з кожним, окрім Софі та її компанії. Вона мене недолюблює. А інші сприйняли добре.
І мій страх, що за мною закріпиться ярлик «дівчини Айзека», на щастя, не справдився.

«Ми на задньому дворі. Чекаємо тебе.»

Це Айзек. Хлопці сьогодні пропустили перший урок, їх викликав тренер.

«5 хвилин;)»

Закидаю свої речі в шафку й біжу до них.

- Привіт. - широко усміхаюся хлопцям.

- Привіт, Ноно. - Махають мені Еліот з Вієном.

- Де Айзек? - у відповідь обоє лише либляться.

Різко міцні руки, підховлють мене ззаді. Айзек.
Я стараюся не верещати надто сильно.

- Привіт, маленька відьмо. - хлопець опустив мене на землю.
Він так дивиться на мене, що мої коліна підкошуються.

- Слизький Хробак. - сміюся та притягую його ближче, а потім цілую в щічку.

- Еййй, давайте в засос. - Еліот.

- Блять, Ел. Ти страшний збоченець. - Вієн цокає язиком.

- Ходи. - Айзек тягне мене до садового столика та крісел.

- Що за серйозні розмови? - насторожуюся.

- Готуйся, Ноно. Вони хочуть здати тебе на органи. - Еліот.

- Ти не слухай, що він так щебече. - Вієн стає поруч з нами. - Це взагалі була його ідея.

- Тримай. - Кальман дістав зі свого рюкзака холодний чай та круасан.

- Дякую. - усміхаюся та відкриваю пляшку.