Листи Юнони

Розділ 12 «Новий друг»

Я міцно тримаюсь за Айзека.
На вулиці починає заходити сонце, навколо нас особлива атмосфера.

Знаєте, така з фільмів, де три байки їдуть по дорозі в захід сонця?

Відчуваю себе на межі закоханої дурочки, та акторки з фільму про підлітків.

Доки мене ніхто не може побачити чи прочитати мої думки, то я уявляю себе тією героїнею, а Айзека своїм поганим хлопцем.

Фантазії, це лише фантазії.

Ми під'їжджаємо до загороженої території. Мїй погляд розсіюється в різних кольорових вогнях. Мені хочеться спробувати кожен атракціон!

Байк зупиняється, я знімаю свій шолом.

- Це було круто! - чую, як Лукас кричить десь позаду.

- Ну, що? Якого металевого монстра оберемо першим? - Еліот говорить до нас, коли ми вже стоїмо за огорожею.

- Я хочу на американські гірки - мій погляд вже прикутий до них. Я хочу бути на місці тих людей, що зараз сидять там і мочуться в штани.

- Нііі, я пас. Мені ще погано від квесту! - відмахується рукою Мерфі.

- Підтимую, сестричко. - Лукас спирається на її плече.

- Як щодо оглядового колеса? - погляд Еліота зосереджений на Мерфі.

- Ця ідея мені подобається більше. - вона відповідає йому, дивлячись в очі.

- Тоді  ми з Юноною ідемо на гірки, ви на колесо - Айзек вказує на Еліота з Мерфі. - Залишились ви двоє - тепер всі ми дивимося на Лукаса та Вієна.

- А що ми? - Лукас стає рівніше - Я б покидав дротики в кульки. Ти зі мною, красень? - Лукас підморгує Вієнові, а я ледь стримуюсь.

Лише по обличчю Вієна, я розумію, що хлопець шокований поведінкою Лукаса. Тому, коли той повертається до мене я лише одними губами кажу йому "пробач".

- Зустрічаємося тут - Вієн тицяє пальцем на землю.

- О'кей - Айзек обіймає мене за талію, а я червонію.

- Не намочіть штани - кричить нам Лукас.

- Вієн, прошу зроби так, щоб дротик опинився в цікавому місці на тілі цього придурка. - кричу обертаючись.

- Як я можу не послухатись іменинницю. - посміхається Вієн.

Я сміюсь, адже цей день грозиться стати одним з найвеселіших.