Листи Юнони

Розділ 37 «Страх»

Сьогодні п'ятниця.

Чесно кажучи навчання вже вимотало мене. Нова обстановка, люди довкола та постійні косі погляди Софі, нагнітають мене. .

"Подзвони мені!!!!!"

Це Мерфі. Перший тиждень її навчання теж був насичений. Вона познайомилася там з деякими дівчатами. Здається, у неї все там добре, але Мерф теж втомилася. Подруга розповідає, що там навчання йде дещо важче, аніж в школі.

Набираю її номер. Лише один гудок, і вона одразу бере трубку.

- Ти чула? Кемп розійшовся з Джесікою! - збуджено говорить Мерф.

- Звідки ти таке знаєш? - тепер я сідаю ближче до телефона.

- Ніколь сказала. - ця дівчинка - сусідка Мерфі, вона в одному класі з Джесікою.

- Вона сказала, що між ними була якась сварка. Ніколь розповіла, що Джесіка часто нарікала на Кемпа, казала, що його в її житті було надто багато. - Мерфі говорить так наче обдумує щось. - Мені навіть шкода його. Він здається кохав її.

- Угу. - я не розвиваю цю тему.

Просто, мені його не шкода. Кемп зробив свій вибір тоді, й не думав, як себе почуваємо ми. Зараз йому повернувся бумеранг, Джесіка лишає його й не турбується за його почуття, як він колись про наші.

- Він сам винен. Можливо навіть заслуговує цього. - я кажу все прямо. Так, як думаю. Кемп сам винен в усьому, що з ним зараз стається. Можливо, якби не його брехня та слова, які він сказав мені в парку після від'їзду Лукаса, то мені б було його шкода.

Кемп зрадив мене, нас. Він не просто покинув та обезцінював своїх друзів, а ще зробив нас винними. Це образило мене. Ця образа засіла глибоко в мені, тому я не можу йому поспівчувати.

- Юноно, може він того тоді й підійшов до нас. Меже він сподівається знову спілкуватися з нами? - Мерфі дивиться на мене.

- Думаю він вже все зрозумів. В парку ми все йому сказали. - я йду на кухню, щоб кинути Лютеру корма.

Мерфі здається розуміє, що я не хочу розмовляти про колишнього друга.

- До нас сьогодні підійшов той самий Ачі. Сьогодні він "рекламував" магазин в який ми іночі ходимо харчуватися. Він такий придурок, це просто.