Я лежу на розстеленому покривалі. Сонце жарить жахливо. Перші дні червня, виявилися дуже спекотними.
Вчора приїхав Седрік.
Тож сьогодні, ми на пляжі.У нас сімейний день.
Айворі пішла взяти собі газованку, а Седрік плаває.
Вода в морі - кип'яток.- Ейййй. Давай зі мною у воду. - на мене капає вода з волосся батька, який вийшов з води так тихо, що я й не почула.
- Ти ж знаєш, я не дуже добре плаваю. - сміюсь.
- Сидячи на березі ти і не навчишся. - він киває на свою долоню.
Я беру його за руку, і ми йдемо в море.
- Ти бачив маму? - запитую його.
- Вона там - він вказує пальцем кудись далеко в море.
- Я думала вона на березі.
- Ти ж знаєш, за нею не угнатись. Я бігаю за нею вже 17 років, і мені анітрохи не набридло. - з теплом в голосі відгукується Седрік.
Оооо так, ці двоє вже дорослі, але кохають вони як юні підлітки.
Знаєте з чого почалась їхня історія?
Зі сланців. Так-так, вони опинились на одній ярмарці, і мій батько наступив на мамин сланець та розірвав його.
Іноді Седрік, під впливом випивки, розповідає мені їхні романтичні історії.
Проте, матір мовчить. Вона скоріш за все соромиться таке розповідати.Я не встигла обернутись, як вода в морі почала покривати мої груди, ще трішки і глибина буде мені вище потилиці.
- Тату. - мене починає це лякати.
- Ой, забув. - нічого він не забув! Він завів мене сюди навмисно!
- Давай, Юсь. Я буду тримати тебе. - Седрік виставляє свої руки вперед.
Я наче на диван лягаю на них.
Тепла вода торкається моєї шиї та рук.Я розумію, як правильно плисти, і я пливу. Але мені страшно, що коли я перестану гребти руками, то я просто потону.
Пливу далі й не помічаю, як руки Седріка зникають. Коли розумію, що опинилась на глибині. САМА. На мене находить страх, тіло наче сковують. Мені хочеться швидко виплисти звідси, і я починаю рухати руками частіше, та як на зло залишаюся на місці, а моє тіло перетворюється на камінь.
- Не бійся, Юноно. Ти не так глибоко, як тобі здається.
Він стоїть майже біля мене.Я вирішую, побороти свій страх і розслабляю м'язи. Вода одразу підіймає мене, повільно я
починаю рухати руками.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Листи Юнони
Roman pour AdolescentsХто сказав,що Happy End повинен бути всюди? Дітлахи,що читають казки? Можливо люди яким ще не розбили серце? Звичайно,закінчити все весело й щасливо можна, Але чи заполонить душу,цей щасливий кінець? Підліткова історія,що почалась з інтернет спілкув...