Розділ 16 «Зміни»

153 13 2
                                    

Я лежу на розстеленому покривалі. Сонце жарить жахливо. Перші дні червня, виявилися дуже спекотними.

Вчора приїхав Седрік.
Тож сьогодні, ми на пляжі.

У нас сімейний день.

Айворі пішла взяти собі газованку, а Седрік плаває.
Вода в морі - кип'яток.

- Ейййй. Давай зі мною у воду. - на мене капає вода з волосся батька, який вийшов з води так тихо, що я й не почула.

- Ти ж знаєш, я не дуже добре плаваю. - сміюсь.

- Сидячи на березі ти і не навчишся. - він киває на свою долоню.

Я беру його за руку, і ми йдемо в море.

- Ти бачив маму? - запитую його.

- Вона там - він вказує пальцем кудись далеко в море.

- Я думала вона на березі.

- Ти ж знаєш, за нею не угнатись. Я бігаю за нею вже 17 років, і мені анітрохи не набридло. - з теплом в голосі відгукується Седрік.

Оооо так, ці двоє вже дорослі, але кохають вони як юні підлітки.

Знаєте з чого почалась їхня історія?

Зі сланців. Так-так, вони опинились на одній ярмарці, і мій батько наступив на мамин сланець та розірвав його.

Іноді Седрік, під впливом випивки, розповідає мені їхні романтичні історії.
Проте, матір мовчить. Вона скоріш за все соромиться таке розповідати.

Я не встигла обернутись, як вода в морі почала покривати мої груди, ще трішки і глибина буде мені вище потилиці.

- Тату. - мене починає це лякати.

- Ой, забув. - нічого він не забув! Він завів мене сюди навмисно!

- Давай, Юсь. Я буду тримати тебе. - Седрік виставляє свої руки вперед.

Я наче на диван лягаю на них.
Тепла вода торкається моєї шиї та рук.

Я розумію, як правильно плисти, і я пливу. Але мені страшно, що коли я перестану гребти руками, то я просто потону.

Пливу далі й не помічаю, як руки Седріка зникають. Коли розумію, що опинилась на глибині. САМА. На мене находить страх, тіло наче сковують. Мені хочеться швидко виплисти звідси, і я починаю рухати руками частіше, та як на зло залишаюся на місці, а моє тіло перетворюється на камінь.

- Не бійся, Юноно. Ти не так глибоко, як тобі здається.
Він стоїть майже біля мене.

Я вирішую, побороти свій страх і розслабляю м'язи. Вода одразу підіймає мене, повільно я
починаю рухати руками.

Листи ЮнониWhere stories live. Discover now