Листи Юнони

Розділ 22 «Неприємний гість»

Сьогодні ми з Лютером спали дуже довго. Я лягла пізно, тому довго не могла прокинутися, а собака просто обожнює лежати в ліжку.

Прокинувшись ми поснідали, і я вирішила покупати його. Жара на вулиці, якраз підходила для цього заняття.

Під'єднала шланг та включила маленький напор, я намочила шерсть Лютера.

- Як тобі? - поливаю його зверху.

Намочивши його достатньо, я видавлюю трішки собачого шампуню на долоню, і починаю розтирати його по тілі Лютера.

- Молодець. Ти чудовий хлопчик. - хвалю його за те, як спокійно він дозволяє себе мити.

Шерсть на вухах у Лютера кучерява, тому я розчісуюю їх.

- Тобі лоскотно? - сміюся до Лютера. - Отак, молодець.

Беру шланг та змиваю піну з собаки.

- Ну все. Тепер залишилося висохнути і я розчешу тебе. - Лютер обтрусився, і вся вода розлетілася на мене.

- ЛЮТЕР - на весь голос сміюся я. Він хоч і не великих розмірів, але води від нього виявилося багато.

- Тепер ми двоє мокрі. Ну хоч безхатніми псами не смердимо. - випрямляюсь і ховаю шланг в маленький сарай. Там само я беру набір для садівництва.

Моя маленька клумба заросла, і виглядає більше, як зарослі ніж місце з квітами.

Я починаю прополювати кожну квітку, тут у мене ростуть і тюльпани і рози, але мої улюблені це гортензія та лаванда.

Обожнюю їх.

Я майже закінчую з клумбою, як мене гукає хлопчачий голос.

- Ей, Юноно. Привіт. - підіймаю голову та бачу Натана.

- Привіт - вітаюся у відповідь. Хлопець підходить до мого паркану.

- То ти цим займаєшся замість того, щоб іти на вечірки? - скучно запитує Натан.

- Ні - сміюся - Я просто немаю часу на вечірки.

- Чим же ж ти зайнята, Юноно? - він спирається руками.

- Цього року я злетіла в навчанні, потрібно підтягнути. - безсоромно брешу йому. Тому що я не хочу розповідати йому правду. Мені не комфортно про це говорити з іншими. Навіть Айзеку, мені не хочеться зізнаватись.

- Оу, а це той твій пес? Вибач, забув його ім'я- Натан помітив Лютера, який розлягнувся на сонці.