Сьогодні ми з Лютером спали дуже довго. Я лягла пізно, тому довго не могла прокинутися, а собака просто обожнює лежати в ліжку.
Прокинувшись ми поснідали, і я вирішила покупати його. Жара на вулиці, якраз підходила для цього заняття.
Під'єднала шланг та включила маленький напор, я намочила шерсть Лютера.
- Як тобі? - поливаю його зверху.
Намочивши його достатньо, я видавлюю трішки собачого шампуню на долоню, і починаю розтирати його по тілі Лютера.
- Молодець. Ти чудовий хлопчик. - хвалю його за те, як спокійно він дозволяє себе мити.
Шерсть на вухах у Лютера кучерява, тому я розчісуюю їх.
- Тобі лоскотно? - сміюся до Лютера. - Отак, молодець.
Беру шланг та змиваю піну з собаки.
- Ну все. Тепер залишилося висохнути і я розчешу тебе. - Лютер обтрусився, і вся вода розлетілася на мене.
- ЛЮТЕР - на весь голос сміюся я. Він хоч і не великих розмірів, але води від нього виявилося багато.
- Тепер ми двоє мокрі. Ну хоч безхатніми псами не смердимо. - випрямляюсь і ховаю шланг в маленький сарай. Там само я беру набір для садівництва.
Моя маленька клумба заросла, і виглядає більше, як зарослі ніж місце з квітами.
Я починаю прополювати кожну квітку, тут у мене ростуть і тюльпани і рози, але мої улюблені це гортензія та лаванда.
Обожнюю їх.
Я майже закінчую з клумбою, як мене гукає хлопчачий голос.
- Ей, Юноно. Привіт. - підіймаю голову та бачу Натана.
- Привіт - вітаюся у відповідь. Хлопець підходить до мого паркану.
- То ти цим займаєшся замість того, щоб іти на вечірки? - скучно запитує Натан.
- Ні - сміюся - Я просто немаю часу на вечірки.
- Чим же ж ти зайнята, Юноно? - він спирається руками.
- Цього року я злетіла в навчанні, потрібно підтягнути. - безсоромно брешу йому. Тому що я не хочу розповідати йому правду. Мені не комфортно про це говорити з іншими. Навіть Айзеку, мені не хочеться зізнаватись.
- Оу, а це той твій пес? Вибач, забув його ім'я- Натан помітив Лютера, який розлягнувся на сонці.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Листи Юнони
Fiksi RemajaХто сказав,що Happy End повинен бути всюди? Дітлахи,що читають казки? Можливо люди яким ще не розбили серце? Звичайно,закінчити все весело й щасливо можна, Але чи заполонить душу,цей щасливий кінець? Підліткова історія,що почалась з інтернет спілкув...