Листи Юнони

Розділ 5 «Це, що флірт?

Дописавши біологію, я йду на кухню.

Я приготувала собі чай та печиво.
В животі бурчить, потрібно щось з'їсти.

Розстеляю ліжко, і включаю свій турецький серіал. Це вже останні серії.

Я відкусила печево, довго його прожовую.
Намагаюсь згадати, коли і що я їла останній раз..?

«Вечір в хату»
«Що робиш, Юнь?»

Що, що? Юнь?

«Ахахаха, Юня?»

«Ну Юнона звучить, якось задуже офіційно. А от Юня, мені подобається»

«Ще ніхто не додумався, так скоротити моє ім'я»

«Мені подобається, що я перший. Сподіваюсь і останній»

О так, це нотки нарцисизму та флірту.

«Сподівайся»

Посмішка не покидала моє обличчя.

Бувало у вас таке, що лише декілька повідомлень від однієї людини підіймали вам настрій???

«А що, багато претендентів маєш?»

«Цілу чергу»

«То і не дивно. Ти дуже гарна»

«Який ти сьогодні щедрий на компліменти. Дякую)»

Чи подобається це мені?
ТАК!
Чи вважаю я це дивним?
Ні...
Він дивна людина, як і я.
Ми одразу знайшли спільну мову, без всілякого знайомства та зайвих питань. Зав'язали діалог, наче знайомі все життя.
Без незручних моментів, просто спілкувались.
Та я просто божеволію від цього спілкування!
Довбаний Айзек!

Я іду на кухню. Хочу чааай. Мій вже закінчився.

Я стою на кухні і наспівую пісню, коли чую дивні звуки.

Седрік - мій батько, заходить на кухню одягнений в яскраво синю шапку, і теж приспівує собі щось під ніс. В руках у нього пакети.

- Привіт, Юноно.

- Привіт, тату, - я обіймаю його. - Чому ти не попередив, що приїдеш?

- Я вирішив посюрпризити трошки.

- Що-що ти вирішив зробити? - я сміюсь.