Листи Юнони

Розділ 48 «Все стало на свої місця»

Я прокинулася, але на вулиці ще темно.
Айзек лежить поряд зі мною, він обіймає мене навіть уві сні.
Я хочу поворухнутися, але біль між моїми стегнами зупиняє. Знаю, що таке буває, але це для мене дивне відчуття.

Мені не віриться, що я зробила це.

Ми з Айзеком переспали. Я уявляла це так багато разів, а зараз це вже стало реальністю. Не фантазією вночі, після поцілунків, які Айзек залишив на моїх губах, не уява, що розігралася. Це сталося справді.

Я віддалася йому, відкинула всі страхи й пішла на повідку бажання.
І не шкодую, зовсім.
Саме з Айзеком, це відчувається, як щось правильне, щось що було приготоване для мене Всесвітом.

- Чому ти прокинулася? - стурбовано бурмоче Айзек, видно він відчував, що я рухалася.

- Я кохаю тебе, Айзек Кальман. - веду пальцями від кутика його ока до шиї, та цілую.

Гуркотіння зароджується глибоко в ньому, але так і залишається там.

- Лише ти... - він відірвався від моїх губ, мені захотілося захникати, як маленька дитина, тому я поцілувала його знову. - Лише ти, Юнька, можеш розбудити мене, щоб зізнатися в коханні. І, блять, я готовий не спати все життя, лише б ти не переставала казати мені слово «кохаю». - він залишив мої губи знову.

- Я кохаю тебе, Хробачок. - хрипло він застогнав.

Хлопець хоче посадити мене собі на стегна, але я не можу втриматись і легенько кривлюся.

- Блядь! Чому ти не сказала, що тобі боляче? - він нахмурився.

- Все гаразд. - відмахуюсь.

- Брехуха, яка ж ти брехуха, Веллс. - він махає головою, але сміється.

Айзек вилазить з ліжка та йде до ванної кімнати. Через декілька секунд, я чую шум води.
Він набирає ванну?

- Гарача ванна повинна зняти спазм. - він повернувся до кімнати.

- Дякую. - сором'язливо я опускаю свій погляд.

- Вибач, я повинен був піклуватися про тебе, а зараз ти потерпаєш біль. - його обличчя стає суворим. Це смішить мене на стільки, що я не можу втримати мій сміх.
І просто починаю голосно сміятися.