Тридцять днів

День чотирнадцятий: Терпіння

Мені завжди бракувало його. Терпіння.

Я квапила події і дратувалася, коли у мене нічого не виходило. Навіть зараз мені хочеться скоріше прикінчити цю мініатюру, але я не можу вичавити із себе жодного слова. А мені треба написати більше, ніж триста. Навіщо? Та я не знаю, по приколу поставила собі таку мету. Треба щось робити зі своєю нетерплячістю. Варто бути спокійнішою, менш емоційною.

З мене годі! Терпець урвався.

Ці крики душі вже набрали шістдесят сім слів. Тож, може, я у такий спосіб і допишу до трьохсот. Я могла покинути роботу після третього абзацу, зрадивши свою ціль. Однак я не з тих, хто так просто здається. Я обов'язково досягну своєї мети, і мова йде не лише про триста слів у цій мініатюрі. Так, це потребує багато терпіння, але я впевнена у своїх силах.

Вже сто тридцять слів. Маленькими кроками я повільно наближаюся до мети. Точніше, повзу. Рачки і стогнучи.

Сто сорок шість. Це скільки мені лишилося? Проблеми із математикою нікуди не поділися. Треба дописати сто п'ятдесят чотири слова. Принаймні повправляюся у написанні числівників. Хоча наші – то взагалі не страшно. Їхнє відмінювання місцями буває важке, але однаково не німецькі. От де треба бути по-справжньому терплячим! У цій пречудовій мові, яку я люблю усім своїм серцем, числівники пишуться навпаки. Тобто, «двадцять п'ять» пишеться як «п'ятьідвадцять» («fünfundzwanzig»: fünf – п'ять, und – і, zwanzig – двадцять). Вважаю, що вам просто необхідна ця інформація у моїй мініатюрі. Ця не схожа на написані попередньо, але у мене не вистачає терпіння, аби написати щось пристойне.

Двісті сорок три слова. Залишилося ще трошки. Бажаю вам терпіння дочитати мою маячню до кінця.

Припускаю, вам буде цікаво дізнатися про числівники у корейській мові. У цій країні використовують два види: корейські і китайські. Перші вживаються, якщо людина має намір сказати про години у часі, вік чи математичні підрахунки. Китайські ж, коли йдеться про гроші, назви місяців, вимірювання, номери телефонів, час у днях, тижнях, роках. У корейських числівниках, щоб сказати «двадцять один», потрібно знати спеціальну назву «двадцять», що немає нічого спільного із «два» і «десять». Далі простіше: слово «двадцять» (스물) (що звучить як «симуль») (всі слова у корейській мові мають наголос на останній склад) і «один» (하나) (читається як «хана», однак у разі вимови треба обов'язково прибрати останню літеру). У китайських числівниках «двадцять один» звучатиме як «два десять один», тобто «이십일», «і-щіб-іль», де «і» – «два», «щіб» – «десять», «іль» – «один».

Триста вісімдесят одне слово, я досягла своєї мети, а ви збагатилися цікавою інформацією.

Висновок: терпіння – дуже важлива річ.