Місяць... Такий гордий і до біса самотній. Це світло, що зігріває мою душу серед нічної тиші. Він чимось приваблює мене, відблискуючи сріблястим сяйвом. Нерівність його поверхні і глибочінь сірого кольору не може не вражати. Він неймовірний у всій своїй величі. Цей місяць такий чудовий! Це неначе батько усіх зірок у нічному небі, що стереже їх усіх своїми дбайливими очима. Він осяює Землю у темну пору від самого заснування світу. Скільки горя і радощів бачив цей місяць? Ми, люди, для нього, як мурашки, що завзято метушаться у своїх справах. Він споглядає нас звисока і, можливо, дещо зверхньо. Наша біганина здається йому безглуздою. Місяць, чарівний і неповторний. Він сповнений величного досвіду, і спостерігає за нами, ніби сивочолий дідусь за своїми онуками, сидячи на ґанку. Дещо спогорда і водночас із приємним сумом на душі. Він ніколи не побігає разом із нами, проте радіє за нас.
Я дивлюся на нього із Землі, і мені здається, що він бачить мене. Він промовляє до мене легким шепотом літньої ночі й огортає мене спокоєм. Я справжня, без жодних масок. Тут лише я і він, і я відчуваю цей емоційний зв'язок між нами. Ми не самотні. Навіть якщо нас розділяють тисячі кілометрів, ми прив'язані один до одного. Він поряд, і він слухає мої одкровення. Моє серце відкрите для нього, і я чую його розповіді.
Вдень немає такої неймовірної атмосфери. Мене завжди приваблювала темрява, і вона весь цей час була всередині мене. Вона захована десь глибоко у мені. Мене все життя цікавила пітьма (як я хочу цю книгу!..), і проникливий місяць помітив це. На жаль, я не вампірка, але також обожнюю ніч.
Це час для відпочинку від себе самої. Несправжньої себе. Я дозволяю своїм думкам заволодіти мною, і вони вирують у мені. Це пора для незбагненної тривожності, що раптово наростає десь усередині. Головне – вчасно переконати себе, що все буде добре і не допустити панічної атаки.
Саме тоді я шукаю підтримання у нічного світила. Місяць розуміє мене, як ніхто інший. Він справді чудовий слухач. «Ти щасливий, місяцю?» – запитую якось я під час нашої нічної розмови по душах. Мені так легко відкриватися перед ним, що я аж дивуюся. «Так. Я маю все, що потрібно для щастя: самотність, владу і власне світло, – відказує мені він. – А от ти? Чи ти справді щаслива, як показуєш зовнішньому світу?»
Так, мій любий місяцю. Я цілковито щаслива.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тридцять днів
Короткий рассказзбірка мініатюр-розповідей про мене і мій внутрішній світ у рамках марафону «30 днів», організованого Українським Wattpad Ком'юніті до річниці створення.
