День четвертий: Маска

27 7 11
                                    

Я завжди була чудовою акторкою. Як у житті, так і на сцені. Я вміла прекрасно вживатися у роль, і театр був моїм прихистком і натхненням. Мене завжди призначали найбільшою лиходійкою у всіх виставах, і мені це страшенно подобалося. Я не уявляла себе у ролі якоїсь милої дівчини чи нареченої принца. Я уособлювала зло, і темрява вабила мене. Усі добрі героїні видавалися мені нічим іншим, як брудними ганчірками і ідеалізованими особистостями, які ні на що не здатні. А лиходій — це людина, яка може спланувати свій вчинок і виконати його. Він ніколи не розкидатиметься порожніми фразами та не істеритиме. Ні, лиходії — сильні особистості. 

Усіх дивувало, як така світла дівчина може бути справжнім втіленням зла. Проте я чудово справлялася із цими ролями і прекрасно знала про це. Я проживала усю цю пітьму, і на виставах не існувало мене — лише вона. І, мушу зізнатися, мені це подобалося. Я отримувала величезну насолоду, гаркаючи різкі фрази та роблячи жорстокі вчинки. Це була власне я, і я ніде не почувалася настільки собою. Я випускала свою темряву назовні, більше не ховаючись під маскою доброзичливості.

Одного разу мені довелося навіть зіграти Смерть, і мій помічник Чорт став моїм дівочим захопленням. Тоді я вважала, що це справжня доля, проте вона склалася інакше.

Мене переламало. Я змінилася, ставши тою самою огидною  колишній мені доброю героїнею. Я випромінюю тепло, підтримання та любов. Я усвідомила, що бути чуйною набагато важче, проте труднощі ніколи не лякали мене. Це моє призначення — бути чиїмось світлом, однак я не знаю, як скоро мене вимкне щось більше, ніж ДТЕК. Лиходії не вигорають, але мені не хочеться повертатися. Я глибоко заховала свою темряву, прагнучи бути світлом.

Іноді доводиться одягати маску приязні, незнання чи навіть недалекості. Мені зовсім не важко це робити, адже у глибині душі я досі залишаюся чудовою акторкою.

Єдине, що постійно нагадувало мені про ті часи, була яскрава керамічна маска, що донедавна прикрашала мою стіну. Вона розбилася на скалки десять днів тому, знесена вибуховою хвилею.

І навіть коли маску розтрощено, глибоко усередині мене похована лиходійка, і її темряву я придушую щодня, аби бути втіленням світла.

Тридцять днівWhere stories live. Discover now