День двадцять третій: Шлях

15 3 7
                                    

Шлях – це стежечка, що веде мене вздовж життя. Він може бути складним і виснажливим, таким, що думаєш: «Я не витримую!» чи просто зупиняєшся і волаєш із розпачу. Тоді перед тобою постає важкий вибір: зійти зі шляху чи іти далі, збиваючи ноги у кров? І ти обираєш бути сильним і повзеш навкарачки далі. Поступово стежка перестає бути такою крутою, і ти потроху випрямляєшся. Ти гордо спираєшся на ноги та йдеш, пишаючись собою. Ти знову пережив важкий період і не зламався. Починається легка доріжка, ти простуєш нею, милуючись навколишнім світом. Прегарні краєвиди перехоплюють твій подих, і ти роззираєшся навкруги. Ти щасливий, твій погляд спрямований до неба, і ти не помічаєш лайно, у яке зараз ось-ось вступиш. Ще крок, ти послизаєшся і падаєш на землю, лаючись від такого несподіваного обурення. Звісно, а хто ж радітиме цьому? Ти вже не такий як раніше, твій одяг замурзаний, а настрій – зіпсований. Але тепер ти вчишся дивитися під ноги, аби наступного разу не втратити у таку халепу.

Й ось стежечка знову обростає терном і схил стає дедалі стрімкішим. Йти все важче, і ти ледве не падаєш вниз. Горою котиться каміння, підбиваючи тебе. Твоє серце стискається від жаху, що раптом оволодів тобою. Ти озираєшся назад – от тільки повернення вже немає. Ти маєш йти тільки вперед і вперед, адже твою вершину, до якої ти так прагнув, уже видно. Ця мотивація надає тобі сили і поволі поступається страху. Ти обережно спускаєшся, камінчик за камінчиком, але ось хитка брила під тиском твоєї ноги обривається униз. Ти падаєш разом із нею, знемагаючи від жаху на межі непритомності. І раптом усе завершується, ти вдаряєшся об землю і якийсь час відходиш від шоку. Ти трохи подряпаний, але живий, і нічого не зламано. І тут ти несподівано для себе розумієш, що таким жорстоким способом наблизився до мети. Ціль уже майже перед тобою і майорить прапорцем, вітаючи тебе. Ти спинаєшся на ноги, щасливий, і врешті-решт дістаєшся до неї.

Шлях буває дуже важким, однак важливо його пройти. Хочу вірити, що я обов'язково дійду до кінця. 

Тридцять днівWhere stories live. Discover now