День двадцять сьомий: Вистояти

15 3 4
                                    

                                                  Хай буде весна. Там, де ми стоїмо до кінця. І нас не зламає війна. 

Вистояти має кожен. Кожна наша захисниця і захисник. Наша люба серцю Україна. Вистояти має кожен із нас. Хоч ми всі – лише порошинки у неосяжному просторі, ми можемо змінювати світ на краще. Ми наближаємо перемогу щодня, кожен на своєму місці: працюючи, навчаючись, підтримуючи українське. Ми обрали собі мову творів, і цим ми ідентифікуємо себе як націю. Свідомий вибір і свобода слова – те, що робить нас живими. Ми кричимо своїми творами, і нашу думку ніхто не спинить. Кожен із нас має вистояти, аби доторкнутися своїми словами потаємних струн душі. На нас лежить важлива місія, і ми не можемо кидати писання. Відступати пізно.

Я обов'язково знайду у собі сили і буду сяяти. Я загубилася у тенетах своєї незбагненної душі і поки що не можу знайти вихід. Я блукаю у темряві, але я вірю у своє світло. Воно виведе мене із глибокої пітьми. Я розкрию свою душу і зігріватиму оточення своїм теплом. Я продовжуватиму писати, адже це вже стало частиною мене. Публікація першої роботи – це мій крок уперед, початок шляху письменниці. Написані від руки вірші можна було би знищити, та ніхто про них і не дізнався би. А так... я занадто відповідальна, і це, здається, одна із найгірших моїх рис. Вона іноді боляче б'є мене, а я однаково наступаю на ті самі граблі. 

Якщо говорити про інші недоліки, то це – перфекціонізм та прагнення бути ідеальною. А ще я страшенно емоційна і дуже ранима, легко пробачаю. Єдине, кому ніколи не зможу – так це русні. Щоб вони повиздихали на своїх болотах і втопилися у власному лайні захлинувшись!

А ми обов'язково вистоїмо. Ми звільнимо кожен клаптик нашої землі і будемо щасливі. Цей день повільно добігає кінця. Ми ще на двадцять чотири години наблизилися до перемоги. 

Вітер куйовдить моє волосся, а я спостерігаю, як сонце сідає, востаннє кидаючи промені на Дніпро. Я гуляю набережною, і ця місцевість надихає мене. Вона дає мені змогу повірити, що я і всі ми обов'язково вистоїмо!



Тридцять днівWhere stories live. Discover now