Під дубом

Розділ 3. Шлюбна ніч (1)

« Роздягайся.»

В кінці весільного бенкету нянька привела Максиміліану в кімнату для молодят. З допомогою покоївок вона помилася та сіла на ліжко, а згодом прийшов її чоловік. І тоді напруженим голосом він сказав дружині цю фразу.

Не знаючи його намірів, дівчина здивовано витріщилась. Вона не могла зрозуміти, чому чоловік, який так відкрито ігнорував її протягом всього весілля, зненацька висунув таку вимогу. Вона не мала ніяких спеціальних знань, хоча смутно усвідомлювала, що між парою відбувається щось таємне.

Перед тим, як вийти з кімнати, нянька сказала їй, що дружина повинна безумовно підкорятися своєму чоловікові та мовчки зробити все, що б він не попросив.

Чи передбачає така безумовна покора скидання одягу? Вона завагалась, що ж їй далі робити, але чоловік, що встиг вже скинути сорочку кинув на неї важкий погляд:

— Мені самому це зняти?

У неї від подиву перехопило подих. Рифтан Каліпс нагадував гіганта зі сталі. Його шия та плечі були вдвічі більші за її, а талія здавалась стрункою. Тіло було як у елегантного гончака. Вона була сміховинною в порівнянні з ним.

Максиміліана знала, що Рифтан був одним із лицарів з унікальною будовою тіла, але бути з ним наодинці, бачити дуже зблизька, було приголомшливо і страшно.

« Він зробить мені боляче? — нервово ковтнула вона — Було боляче, коли батько бив мене. На скільки сильніше болітиме від його ударів?»

— Жахливий у тебе вигляд.

Металічні нотки в його голосі змусили Макс здригнутись. Чоловік підійшов до ліжка пильно дивлячись на неї. Величезне тіло, що у світлі каміну переливалось золотом, заблокувало її огляд.

— Я тобі не дуже подобаюся?

— Ох... н-ну...я-я...

Він нахилився до неї. На красивому обличчі Максиміліана побачила чорні очі з моторошним сяйвом у глибині. Його вуста цинічно вигнулись тонкою дугою:

— Звичайно, такий нікчемний лицар не міг сподобатись доньці герцога.

Здавалось, що кімната тремтіла від його голосу сповненого ворожості. Дружина повністю належить своєму чоловікові. Він міг лупцювати її поки не набридне, адже в цьому суспільстві були дозволені й серйозніші покарання. Максиміліана спітніла від страху при думці, що буде змушена чіплятись за чоловікову милість, адже, щойно розгнівала його.

— Давай. Ти знаєш, що маєш робити.

Максиміліана не могла наважитись запитати, чого ж він очікує від неї, і замість цього опустила погляд на власні стопи. Темна тінь накрила її голову. Чоловік підняв підборіддя дівчини своїми довгими шершавими пальцями посилаючи нерозбірливий погляд:

— Якщо не буде першої шлюбної ночі, то шлюб визнають не дійсним. Ти хочеш розлучитись?

Поглянувши в його темні бездонні зіниці, вона здригнулась. Рифтан скривив вуста в посмішці й промовив:

— Якщо хочеш, щоб я пішов геть, лише скажи... Добре подумай, якщо ми почнемо, то не зможемо зупинитись.

Горло Максиміліани перетисло і вона важко ковтнула. Якщо вона відступить, то батько її точно ніколи не пробачить. У неї не було вибору. Макс заплющила очі і розпустила пояс тремтячими руками.

Страх бути побитою батьком був сильнішим за страх приниження від незнайомця. Ні, на цей раз, простим побиттям все не закінчиться. На неї чекає суворіше покарання. А після нього за кілька днів батько повернеться з іншим лицарем. Вона була лише інструментом в рухах герцога Крокса.

Тамуючи подих, Макс зняла всі свої прикраси і поклала на столик біля ліжка. Лише потріскування багаття в каміні порушувало мертву тишу. Вона відчувала пекучий погляд чоловіка на собі, поки розпускала пояс своєї лляної сукні і витягала руку з довжелезного рукава.

Холодне нічне повітря діткнулось до її оголеної спини та плечей. Вона притискала  сукню до себе не в змозі опустити її вниз. Тоді чоловік, опустившись коліном на ліжко, потягнув поділ сукні.