Під дубом

Розділ 40. Недосвідчений лицар (2)

Макс пригадала історії про лицарів, які відвідували замок Крокс — усі вони були геніями у справі кохання. Вона не могла порахувати, скільки разів чула, як служниці, зваблені лицарями задля нічних розваг, хихотіли, згадуючи про те, як деякі лицарі вміло спокушали їх.

Це було неможливо. Вона твердо вірила, що Рифтан, мабуть, мав достатньо стосунків із молодими служницями чи прекрасними дамами. Хіба чоловік також не розповів їй, що на півночі є звичай, коли лорди та леді купаються разом?

«Звідки він міг знати цю інформацію, якщо...»

Макс вчасно спохопилася й позбулася своєї схильності до негативних думок. Що б він не робив у минулому, зараз це не мало значення.

— Щось не так? Ти насупилась.

— Ох, в-вітер трохи х-холодний...

Рифтан нахилився й обійняв  дружину, зігріваючи її тіло, яке змерзло від прохолодного вітру. Чоловічий аромат, який заполонив її нюх, змушував дихання Макс прискорюватись. Це дивне відчуття знову оселилося в ній.

— Тобі слід було одягнути тепліший одяг, — сказав він приглушеним тоном над її головою.— В-все гаразд. Якби в-вітер не дув так с-сильно, було б добре... с-сонце гріє...

—  Тобі подобається? Я маю на увазі твою сукню.

Вона подивилася на свій одяг, надто чудовий, як для неї. Було б дивно сказати йому, що насправді вона вперше одягла такий гарний одяг.

—  М-мені це дуже п-подобається, — сказала вона натомість.

—  Я попрошу швачку прийти, щоб ти могла мати скільки завгодно суконь. Я куплю тобі їх сотні.

Рифтан злегка схопив її за підборіддя й підняв його, пильно дивлячись їй в очі з урочистою обіцянкою розкошів. Макс відчула, як почервоніла і їй стало гаряче — хіба так поводився не чоловік, який не знайомий із жінками.

— Чи варто мені з-звикати до цього?— пробурмотіла вона, дивлячись униз. 

— Що?

— Т-ти даси мені в-все, що я п-попрошу?

Її різкі слова змусили Ріфтана насупити брови.

— Я серйозно. Раніше я казав тобі, що докладу всіх зусиль, щоб ти жила так само розкішно, як у замку свого батька.