Розділ 32. ЇЇ новий дім (2)

3 0 0
                                    

Коли вони тільки в'їхали на територію  Анатолю, Макс зрозуміла, що цей край набагато більший, ніж вона уявляла або думала спочатку. Дівчина була здивована розмірами і тим, що поселення біля замку може бути таким жвавим. Уздовж доріг і площ стояли хатинки, крамниці й шинки, а біля струмків по всьому містечку були торгові ятки.

У той час як лицарі одразу ж побігли до шинку, з вікон висунулися красиво вдягнені повії та посилали їм повітряні поцілунки. Дехто підтягував поділ сукні, відкриваючи голі ноги. Макс не могла повірити своїм очам,  її рот широко роззявився.

— Ми трохи прискоримося, — прошепотів Рифтан їй на вухо, дивлячись на містян, що підходили все ближче й ближче. Вона кивнула головою, і він сприйняв це як знак  швидко перетнути площу. Коли вони піднімалися пологим схилом уздовж пагорба, стало видно широкий рів і велику стіну.

Вартові, які почули про прибуття свого лорда, швидко опустили підйомний міст. Вона широко розплющила очі від захоплюючого видовища, яке побачила вдалині. Коли вони перейшли міст, перше, що вона побачила, це велике подвір'я, полігон і будівлю, схожу на сторожовий пост.

Це була більше військова фортеця, ніж палац.

— Ми прибули.

Рифтан увійшов до другої брами, пройшовши крізь довгі ряди вартових ліворуч і праворуч, які зібралися зустріти свого володаря. Через крутий під'їзний шлях вона побачила порожні сади, масивні кам'яні будівлі та зловісні скелі, що височіли навколо них.

Яким був Анатоль насправді? Якими були його справжні кольори?

Перед парадними сходами вишикувалося близько півсотні людей.

—Ласкаво просимо до дому! — виголосили всі хором.

Рифтан коротко кивнув своїм слугам, які урочисто вклонилися, і зіскочив з коня. Він допоміг Макс обережно злізти й передав коня старому, який підійшов.

— Нам потрібно відпочити, ми багато пережили в дорозі, — сказав Рифтан.

— Звичайно, пане. А інші лицарі...? — поцікавився старий.

— У місті зараз фестиваль. Сьогодні вони залишаються в шинку. Хоча, якщо хтось повернеться, будь ласка, дайте йому чисту кімнату.

— Як тільки я почув, що ви вже близько, я велів прибрати і тренувальний центр, і кімнати. Але володарю, вона...?

Під дубомWhere stories live. Discover now