Дівчисько з бункера Z

Розділ 6. Тоні Брідз.

-СЮРПРИИИЗ!
З цими словами я бахнулась на землю. Автомат відлетів. Надімною стояло якесь хлопчисько з автоматом направленим на мене, віком 11-12 років.

-Хаха, я тебе положив. - Насмішкувато кинув той.
-Хто ти в біса такий? Чого ти від мене хочеш?
-Я Тоні Брідз з бункера "Аланост". А чого від тебе хочу...-Він зробив довгу паузу. Я помітила що він поринув у свої думки. Ледь помітно я почала рухатись щоб дістати пістолет.
-Вов вов вов, що ти там хочеш дістати, випадково не пістолет?
-А тобі яке діло, то що ти від мене хочеш? - Я хочу піти з тобою на яку ти там місію йдеш.
-Еее, притимай коней. Ти думаєш що я візьму тебе до "Капрана"?
-Угу.
-Окей, я тебе там лишаю і вдаю що начепто тебе не бачила.
-Чо? Ти знущаєшся? Нє так не піде. Або ти береш мене на всю місію, включно твій бункер, або... Або...
-Абооо?
-Або я тебе... Тебе... Не-а, ну я не можу таке легенду вбити.
-В якому це сенсі "легенду"?
-Та про тебе тут чи не мало хто знає. Прозвіськ море, но мені подобається таке :"Дівчина Зетовець"!
Я лиш кліпала, бо не розуміла що Тоні верзе.
-Не розумієш так?! Гаразд, тобі все поясню. Ти за 4 роки багатсько чого зробила доброго. Ну і те, ще ти з бункера Z то ми тоже знаємо.
Стояла довга пауза. Я знову кліпала. Що він там верзе? Я лиш просто виконую свою роботу. Цю довгу паузу прервала я.
-Гаразд Тоні, ти підеш зі мною, але при одній умові.
-Якій?
-Ти будеш мене слухатись, ясно?
Він лиш кивнув головою. І так ми разом пішли до "Капрана".

Через 3 години потому...

-Гей, дивіться хто прийшов. Це випадково Дівчина Зетовець?
-Смійся смійся. Тільки диви щоб не захлиснувся водою. - Ворожо кинула я.

Ми прийшли в бункер. Надиво ніхто навіть не помітив Тоні. Хм... А хто його помітить якщо" Капран" славиться тим, що їм на все начхати.

-А це хто х тобою? Твій друг? - З цікавістю сказав їхній Альфа Роджер.
-Він... - Почала я але як тут не без Тоні.
-А мене з нею на завдання відправили!
-Правда?! А чхати я хотів. Тримай. - Він поклав перед нами якусь коробку. - Віднеси це в бункер "Просвіт".
-"Просвіт"? Це ж далеко.
-Так далеко. Але заради гарних відносин між вами і нами то треба! І я ще чув там новий Альфа. Будьте обачними.
-Будем будем.

Ми вийшли з бункера і поперли в регіон Стрік, там і був "Просвіт". День пертись то точно. Мої роздуми перервала Тоні.
-Широ, а як ти втекла з бункера?
-Я не хочу обговорювати цю тему. - Як найсуворіше кинула.
-А чому?
-Бо тому, що я не хочу. Все, мовчи заради Бога!
-Добре добре. Я більше ні слова не промовою.

Вже томніло. А ми навіть пів шляху не пройшли. А я така наївна, ще думала що завдання легке.
-Ем... Широ, в мене тут питання, а де ми переночуємо. Чи хоча и як нам не заснути, коли ми будемо йти в ночі.
-По-перше, ми в ночі не будемо йти - це надто небезпечно. По-друге неподалік льодяні печери. Там ми і переночуємо. Плюс вони нас захистить від вітру і імперців.
-Мінус - холод неминучий.
-Ойойой, наш Тоні злякався холоду?! Маленьке, ну тоді йди назад до "Капрана", там і зігрієшся. - Я почала насміхатись.
-Ти не посмієш мене туди відправляти!
-І чому це я не посмію?
-Не посмієш бо ти обіцяла!
-Я нічого тобі не обіцяла! Я лиш казала що ти зімною будеш на завдані, но не обіцяла.

Поки ми сварились то наступила ніч.
-Годі! Я і чути не хочу що ти там верзеш! В нас зара дві цілі :"Просвіт" і ночівля.

Слава Богу що він замовк. Неподалік я побачила печеру. Удача прямо мені в лице дихає.
-Дивись на ліво. Там печера. І там ми переночуємо. - Промовила я як вожак. Аж серце гордістю облилось.
Тоні лиш покірно кивнув і почапав за мною. Печера виявилась не довгою, і не глипокою. Вона йшла 5 глиб. Порлзлягавшись по різних кутах Тоні бистро заснув.
"Завтра ми будемо там". З цією думкою я поринула у солодкі обійми сна.