Над спальнею нависала повна тиша, лиш звук бурі і тихенькі тупотіння ніжок з коридору її порушували. Перевернувшись на бік я знову прислухалась до того тупотіння. Все ж непочулось! Я знову перекрутилась і врізалась носом у груди чоловіка.
-Марк... - Ще сонно булькнула я.
-Ммм...
-А ти вхідні двері зачинив?
-Начепто так...
Я прийняла сидяче положення.
-А точно?
-Не помню я.
З горем пополам я важко вздихнула і скинула хлопа з ліжка.
-Ти що робеш? - Як обшпарений підвівся і прошепотів той.
-Я чула що дітлашня знову встала, йди перевір!
-Але...
-Перевір!
Він знав що зімною краще не сперичатись. Той лиш вздихнув і попрямував до коридору, а я за ним.
Включивши світло перед нами проявились дві маленькі постаті.
-Мам, тат, ми все пояснемо. - Пробурмотів Майлз.
-Ага, цікаво ж їм буде знати чого ми в ночі ходимо по дому. - Огризнулась Айстра.
-Давайте якось завтра поговоримо про те чого ви ходите у ночі. - Ще сонно сказав батько.
Я лиш питально на нього подивилась.
А двійнята все і сварил сь одне з одним.
-Так годі вам сваритися, ану марш по кімнатам!
-Так мамо. - Разом промовили діти. І пішли кожен до себе.
-Ех, і чому ти так жорстоко з ними? - Спитав карооокий.
-На це я очі не закриваю! І якби двері були б відкриті шукав би ти їх на дворі а не тут! - Погрозливо прошепіла я.
-Ну гаразд, гаразд. Ходімо спати тираншо!
Я лиш підняла праву брову догори.
-Ех... Ходімо...
The End!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дівчисько з бункера Z
ФэнтезиЦя історія як на думку інших була би проста, якби були рідні, сім'я, друзі, дім... Але чи правда все так і починається? Можливо, але завтра невідоме. Сьогодні маєш все, а завтра уже нічого з цього немаєш, лиш спогади, які ранять твоє серце. Ця істор...
