Дівчисько з бункера Z

Розділ 9. Неочікування...

Я спала на столі. Сон снився взагалі ніяким. Лиш якісь коти, собаки і ще щось. Вони стрілялись лазерами. Ну що за ідіотський сон?! Через нього я почула що хтось мене кличе і штовхає в плече. Я рефлекторно почала розмахуватись рукою мов дайте мені поспати. Вони закінчились, слава Богу! Але ні, давайте дальше це робити і ще ефективніше. Я виринула зі сна і чула як мій "будильник" дальше мене будить.
-Широ, вставай. Вставааай! - Пролунав голос напів тона.
-Гм... Та відчепіться.
-Відчеплюсь коли буде потрібно, а тепер вставай.
-Гм... Навіщо?
-Побачеш. - Чуть читкіше він прозвучав. Тепер я зрозуміла що то був хлопець. Але хто, сон не дав мені чітко його розчути щоб впізнати.
Я відкрила очі. Сонно їх протираю і дивлюсь на того хлопа. Коли вони провикнули до темряви я побачила Марка. Серце моє бешено почало калататись.
-Марк, якого біса ти тут робиш? Та ж зара... - Швидко подивилась на руку де часи, вони показували 03:26. - Пів четвертого ранку чи ночі.
-Не ґвалтуй ти так, ще Тоні розбудеш.
-А чого ти мене розбудив а не його?
-Ти більш підходиш чим він. Гайда вставай і йди за мною.
Я почала вставати. Тіло боліло від того що я спала сидячи. Ноги не витримавши покосилися і я впала на підлогу. Марк рвучно мене вхопив.
-Ти що стаяти не вмієш?
-Та вмію я, тільки неудобно спати навсидячки. - Огризнулась я. Тільки тепер я зрозуміла що я в його руках. Серце знову почало бешено битись.
-Ого, а я так розумію що коли ти падаєш на підлогу то твоє серце починає так битись?
-Серце ти зрадник! - Через зуби і шепотом промовила я.
-Що ?
-Е... Нічого.-Я вже думала що згорю на місті з позору, та щей перед Марком.
-Гаразд, давай тебе підніму. Ну а дальше ти сама будеш ходити, чи тебе ще цьому вчити?
-Ні, сама вмію.
Він мене підняв. Я спочатку стояла а потім пішла. Та начепто все добре якби не дещо... Я зашпоркнулась через якусь хрінь. І я впала на Марка. Ми бахнулись на підлогу. Я вже думала що Тоні почув, але з того кутка лиш було чути його храпіння. Я лежала на Марку, відчуваючи як б'ється його серце, як підіймаються його груди.
-Аяяй, ти що робиш?
-Вибач я не хотіла. Я зашпоркнулась за якусь річ.
-Ойойой, ну то треба було так зашпоркнутись то а?! - Він почав чухати свою голову, так як найсильніший удар він получив там. Мені то повезло, бо мій удар був несильним. Ще пару секунд я на ньому пролежала і намагалась встати. Головне слово тут намагалася, бо нога в чомусь запуталась і я ніяк не могла її звільнити.
-Так ти може встанеш з мене?
-Із задоволенням, ось тільки нога в чомусь заплуталась.
-О Господи...
Я що духу намагалась виплутати її з чогось та не змогла. Тільки через пару хвилин зрозуміла що то якийсь дріт. Але що тут робить дріт? Гаразд тільки не панікуй.
-Шира, давай бестріше...
Слова Марка полетіли мені через вуха. Я все старалась найти шлях до ноги, але дріт ніяк не пускав мене. Чому тут так темно?! Я знову почала дьоргати своєю ногою, вже по трохи виходило. І ось нарешті я її визволила. Тільки тоді я зрозуміла що дріт порізав мені ногу, і кров відчула на своїй руці. Пекельна біль охопила мене і я впала на Марка.
-Шира злізай! - Прошепотів він.
-Я... Гаразд. Гр... - Я корчилась від болі і так злетіла з нього. Тепер я крутилась туди сюди вже на підлозі.
-Якого тут дріт робить?! Хлоя, ось ще попаде... - Він помітив кров яка блистіла чорним. Тоді він подивився на мене і зрозумів що дріт порізам мені ногу.
-Зараза, а зара ще нікого в бункері. Нікуда не йди, я зара прийду.
-А начепто мені є куди ходити. - Як найсувопіше кинула я. Довго чекати не прийшлось.
-Зараз я тебе відведу до себе, оброблю і перев'яжу тобі ногу. - З цими словами він взяв мене на руки і поніс кудись.
-А де всі?
-Вони або обходять границі або ще щось. І ще сьогодні ярмарок у "Вирітті" то всі мабуть туди пішли.
-Але ж хтось має лишитись на охорону бункера?
-Я є і ви двоє, тепер один. - Ось це було обідно. Реально обідно.
-Топто ми маємо бути чатовими?
-Не ви а Тоні, тепер Тоні. І ярмарок буде до Вівторка, топто він кінчиться через 3 дні.
-Круто, я одна дівчина між двома хлопчиськами.
-Мені 16.
-А мені 15, і це нічого не змінює.
Ми дійшли до його кімнати, поклавши мене на ліжко він почав мені обробляти рану. Я кривилась від болі.
-Вона досить глибока.
-Угу, і без тебе це дізналась.
Він дальше чимусь мені обробляв. Мене це не хвилювало. Я думала що Тоні коли він встане то також попадеться у дріт.
-Марк, коли ти закінчиш піди до нашої кімнати...

Далі буде...