Пил богів

I

Було дано обіцянку.

- Я повернуся! Обов'язково повернуся! Ти тільки чекай! - вимовив він, підхопив рюкзак і пішов. Вона, витираючи сльозу, дивилася йому вслід.

З того часу пройшло три роки.

* * *

Йшов сімнадцятий рік нової ери. З чого б почати нове літочислення? Чесно кажучи, ніхто толком і не знає. Є тільки припущення. Сімнадцять років тому відбулися дві ключові події в історії людства. Перша, це перемога Нової британської імперії у війні за незалежність. Колишня колонія, отримала не просто свободу, вона кинула виклик Британії, позбавивши її половини володінь. Побіжний аристократ, який в Британії мав титул графа, оголосив себе істинним правителем Британії та заснував в колонії Нову імперію. Його мета — Британія. Але стара імперія просто так не здається! Прикрившись флотом, Лондон уже сімнадцять років стримує натиск «самозванців».

Друга подія, яку можна назвати переломним в історії нашого світу: об'єднання Європи. Розрізнені країни східної та північної Європи змогли об'єднатися, щоб дати відсіч загарбникам зі сходу. Надії на швидке розв'язання військового конфлікту розвіялися швидко, перетворивши війну в суцільне болото, яке вже роками затягує тисячі життів з обох сторін.

Беручи до уваги важливість цих подій, Всесвітня академія наук прийняла рішення, почати нове літочислення. Абсурд, чи не так? Карта світу постійно перекроюються, і орієнтуватися в рахунку років на появу двох, нехай і великих, країн, нерозумно. Але причина потрібна була, інакше не можна. Ну, не скажеш же всім людям, що писати п'ятизначне число незручно? Бо був уже п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок восьмий рік з загибелі стародавніх. Тому громадськості було заявлено про нове літочислення, спираючись на ці «значущі» події. Громадськості, по правді кажучи, було все одно, який зараз рік. Тому зміна дат пройшла практично непомітно.

Але повернемося до року сімнадцятого нової ери. У Лондоні, в одному з антикварних магазинів намагався оцінити свою знахідку молодий хлопець Гілберт, який ще три роки тому пас овець на півночі країни.

- На жаль, — покрутивши в руках меч, прорік антиквар, — це не жива зброя. Бачите, — він вказав на ядро клинка, — ядро згасло, отже, зброя мертва.

- Шкода, — сумно зітхнув Гіл. - А я сподівався...

- Слухайте, містер, — посміхнувся антиквар, — ви мені вже не один клинок приносите. І до цього це були прості мечі. Що Ви шукаєте?