Пил богів

VIII

- Вітерець! - весело промовила Міяко, висунувшись з вікна.

- Обережно! - сказав їй Гіл, намагаючись притримати за руку. Висовуватися практично по пояс з вікна потяга, що мчить на величезній швидкості, ще то безумство.

- Ти ніколи раніше не їздила на потягах? - запитав він, коли дівчина сіла на своє місце біля вікна. Потяг їхав уже другу добу. Скоро вони повинні були перетнути кордон і опинитися в британських володіннях. А поки вони чергували по черзі в проході. Їх вагон був причеплений у хвіст потяга, останнім. Тому пост був біля входу вагон та біля виходу, на випадок атаки з зовні. Кожні три години вартові змінювалися. Зараз біля входу чергував Дік, а біля виходу Стефан. Провідників у вагоні не було, як й вимагала Діана, але від випадкових перехожих це не рятувало. Уже кілька п'яних пасажирів намагалися потрапити сюди. Хоча між пасажирськими вагонами та вагоном з командою було три вантажних, але п'яниць це не зупиняло.

- Ні, — похитала головою Міяко. - До Самсуна я добралася пішки.

- Пішки? - здивувався Гіл. Їх купе було сусіднім з купе Діаною. А її купе сусідувало з купе Граймса. За купе Гарймса було купе Еріка та Діка, а поруч Гілом їхали Свейн та Стефан. Решта купе були зайняті речами та матросами з «Буревісника». Не всі, звичайно, але більшу частину вагона команда зайняла.

- Угу! - кивнула Міяко.

- І скільки у тебе часу пішло на цю подорож? - запитав Гіл.

- Не знаю, — знизала плечима Міяко, — я не рахувала дні, якщо чесно. Я просто йшла вперед.

У суміжні двері постукали. Гіл здивувався, але потім зрозумів, що це Діана. Хто ще міг постукати у двері з її купе?

- Так, заходьте! - голосно відповів він, піднімаючись зі свого місця.

- Містер Марлоу! - промовила Діана, входячи в купе. Як завжди, на ній були шкіряні штани, чоботи, мереживна сорочка, що приховує протез до кисті та жилетка. Якби не довге волосся, її зі спини можна було б сприйняти як чоловіка. А враховуючи, що серед британських аристократів носити довгу шевелюру було модним, то взагалі не відрізнити.

- Добрий день, леді Діана, — відповів хлопець.

- Здрастуйте! - весело промовила Міяко.

Діана, посміхаючись, кивнула їй і звернулася до Гіла:

- Ви не могли б зайти до мене, у мене до вас є невелика розмова.