Завірюха замітала старий цвинтар Пендрагона. Бригадир могильників уже й не був радий, що погодився на цю авантюру, запропоновану заїжджою дівчиною. Але вона сміливо йшла вперед крізь хуртовину, і йому нічого іншого не залишалося, крім як йти за нею, несучи на собі зв'язку дров. Двоє його помічників тягли порожню труну, а третій волочив чотири лопати, термос із гарячою кавою та дерев'яний хрест.
Тиждень тому у трактир Пенелопи ван Стратен завалився кур'єр і передав його господині, Бригітті Лампрехт конверт. У конверті був лист та чек на десять тисяч доларів.
– Ого! - свиснула Бригітта і відкрила листа. У листі, відправленому Діаною, говорилося, що Семюель Честер загинув у нерівному бою з ворогами Британії в ніч першого січня вісімнадцятого року в Пендрагоні. Його тіло знаходиться на старому міському цвинтарі, біля надгробка у вигляді чорнильниці з пером та гвинтівки, прихиленої до чорнильниці. Вона просила поховати його, як личить герою. Відправленої суми, як вважала Діана, мало вистачити, щоб перекрити всі витрати на похорон. Спочатку Бригітта хотіла послати все це якомога далі. Семюель був звичайним постояльцем для неї, не більше. Дружба або, тим більше кохання їх не пов'язувало, але якщо її попросили, то вона все ж таки вирушила в Пендрагон. Хоч погода остаточно зіпсувалася.
– Леді, – прокричав Бригітте бригадир, – погода огидна! Може, перенесемо?
– Вам було заплачено? - запитала Бригітта. – Так що стуліть пельку та йдіть!
Кожному могильнику Бригітта заплатила по п'ятсот доларів і обіцяла стільки ж після поховання. Великі гроші, чого гріха таїти, бригада погодилася. Але зараз, пробираючись крізь бурю, вони жалкували про своє рішення.
Після кількох годин блукань кладовищем, вони знайшли цей надгробок. Тіло Семюеля занесло снігом, і він примерз до каменю.
- Беремо лопати та віддираємо його! - побачивши німе питання в очах могильників, вимовила Брігітта.
- Леді, ми так не домовлялися! – промовив бригадир.
- Гаразд, - махнула рукою Бригітта, - доплачу не по п'ятсот доларів, а по тисячі, заслужили!
– По дві! – крикнув третій могильник, що ніс лопати та хрест. - Ми тут собі яйця морозимо!
- І що?! Мені їх тобі зігріти? – крикнула Брігітта.
- Я б не відмовився! – скалячись гнилими зубами, відповів могильник. Бригадир підозріло подивився спочатку на Бригітту, а потім на свого підопічного.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пил богів
Science FictionУ світі, де технологія і магія переплітаються в непростим танці, де високі парові машини співіснують з крихітними чарівними рунами, група незвичайних героїв ризикує своїм життям у пошуках загадкових артефактів. У романі «Пил богів» ви перенесетесь у...
