Пил богів

XXXIV

– А я говорю, допоможе! - вигукнула стара іспанка.

- Сеньйора Ескапар, - важко зітхнувши, промовив молодий лікар, - я не казав, що не допоможе. Але зрозумійте, у вас просто нежить. Ви застудилися, не більше. Це неприємно, не сперечаюся, але навіщо одразу колоти пеніцилін?

- Але ж допоможе! – усміхнулася бабуся. Лікар уже й не знав, що їй говорити, але в цей момент у двері постукали.

- Я можу? – ламаною англійською, запитала дівчина з арабською зовнішністю, прочинивши двері.

- А, Іффат! – радісно вигукнув лікар. Нарешті можна відірватися. Поговорити з Іффат до ладу не вийде, тому що вона погано говорить англійською, але спілкування з нею було приємне лікареві.

– Вітання! - усміхнулася Іффат. З часу втечі минуло вже понад два тижні, і дівчина змінилася. Старий потертий, зношений і місцями забруднений у кров одяг був відправлений на смітник. З залишених Діаною грошей, вона купила собі кілька сарафанів та один костюм для Граймса. Його одяг взагалі був не придатний для носіння. Після прибуття в це поселення, вони всі виглядали жменькою обірванців. Перші дні Граймс переживав, що леді Діану можуть заарештувати, помилково прийнявши за порушника кордонів. Але через чотири дні після їхнього відбуття, прискакав гонець із посланням, що баронеса дісталася Йоханнесбургу без пригод.

- Добрий день! - усміхнувся у відповідь лікар. Сеньйора Ескапар сиділа мовчки, але дивилася на дівчину з невдоволенням.

- Ліки, - сказала Іффат, простягаючи список. Вона просто переписала назви ліків, що закінчилися. Як це вимовляється вона не знала. Хоча Граймс, у міру можливості, дає їй уроки не лише розмовної англійської, а й читання. Щоправда, книжок у них немає, але вистачає й місцевої газети, яка виходить щотижня.

- Як почувається містер Граймс? - запитав лікар, вивчаючи список.

– Добре, – відповіла на запитання лікаря Іффат.

- Зрозуміло, - сказав лікар, підходячи до шафи з медикаментами. Читаючи список, він відставив кілька флаконів із пеніциліном.

- А, їй ви даєте пеніцилін! – обурилася сеньйора Ескапар.

- У неї тяжко поранений! – не витримав і закричав лікар. Іффат з подивом подивилася на нього. Завжди тихий, стриманий і привітний, зараз вибухнув.