Пил богів

VII

Ранок ознаменувався гучним криком півня. Неохоче, але Свейну довелося відкрити очі.

- Прокинувся? - поцікавився у нього Дін. Вони з Метью вже сиділи за столом і снідали.

- Дякую, — тихо вимовив Свейн.

- За що? - здивувався Дін. Метью мовчки намагався поїсти, але лівою рукою у нього погано виходило орудувати ложкою.

- За вчорашнє, — відповів Свейн. - Ви врятували мене.

- Дурниці! - вимовив Дін. Хоча, насправді це не було дурницею. Людина, яку зустрів Свейн у брудному підворітті, був Дін. Він саме йшов на ринок, за продуктами. Він, разом з Метью, жив недалеко від ринку. Жити в дорогому готелі, де він з Метью оселився по прибуттю в місто, він не міг. Тому з'їхав звідти в той же день, коли вони покинули команду експедиції. Тоді ж він і забрав Метью з лікарні. Робити йому в тому смітнику було нічого. До того ж попри те, що Діана чимало заплатила персоналу, ставлення до хлопця не змінилося. Тому вони перебралися в невеликий готель біля ринку. Номери тут дешеві, їх ніхто, крім постояльців, не прибирає, і жити можна хоч вдесятьох в невеликій кімнаті. Але для старого моряка та сироти й це було за щастя. Грошей у них тепер вдосталь, ось підлікують Метью, куплять квитки на пароплав або навіть дирижабль та повернутися до Британії. А там можна й кімнату в хорошому будинку зняти. І Метью в школу відправити вчиться. Мрії, мрії.

- Ні, — похитав головою Свейн, — не дурниці.

Впізнавши вчора Діна, Свейн знепритомнів, і старому довелося на собі нести здорованя. Весь цей час, до сьогоднішнього ранку, Свейн пролежав без свідомості. Його гарячка спала, і зараз він відчував себе набагато краще.

- Ви мені життя врятували, — продовжив Свейн.

- Ну, це ще невідомо, — відповів Дін. - Пробач, що до готелю Діани не доніс, далеченько.

- Нічого, — махнув рукою Свейн, — туди я все одно вже не повернуся.

- Чого так? - здивувався Дін. - Вони вже, напевно, з ніг збилися, шукаючи тебе.

- Ні, — похитав головою Свейн, — я не хочу їх турбувати.

Дін знову з подивом подивився на Свейна, Метью так само був здивований і, опустивши ложку, подивився на хлопця.

- Ви впевнені, Свейн? - запитав хлопчик.

- Ти чого, хлопче? - тихо запитав Дін.