Пил богів

X

Стук зводив з розуму. Монотонний, практично не змінний стукіт по броні. Гіл намагався його ігнорувати та загострити увагу на стрільбі, намагаючись вихоплювати тіні ворогів в проміжках між спалахами пострілів. Стрічка закінчилася, кулемет замовк.

- Міяко, стрічка! - вимовив він, простягнувши руку. Але дівчина не відповіла. Не прозвучало знайомої фрази «Так, господар». Ніхто не подав йому стрічку. Вилаявшись, він спустився з башти. У бронетранспортері нікого не було. Тільки стуки по корпусу продовжували говорити про те, що Гіл тут не один.

- Міяко! Леді Діана! Дік! - кричав він, мотаючись по машині, але всі мовчали. Настала тиша. Замовк і двигун, і стуки. Повільно він озирнувся, нікого. Світло на мить згасло, і, коли включилося, перед ним виникла закривавлена фігура в синьому одязі.

Гіл різко відкрив очі. Він був в поту і важко дихав. Хлопець озирнувся. Все добре, він у своїй каюті. Намагаючись зібратися з думками, Гіл сіл на дивані.

- Господар? - тихо запитала Міяко.

- Спи, — втомленим голосом промовив Гіл, лягаючи назад.

- Але... - протягнула Міяко. - З вами все гаразд?

- Так, — намагаючись якомога спокійніше, вимовив Гіл. - Просто поганий сон приснився.

- Зрозуміла, на добраніч, — відповіла Міяко. Дівчина лягла на ліжко і згорнулася калачиком. Усунути вона так і не змогла. Вона переживала за Гіла. Її господар, людина яка виявляла до неї турботу і любов, страждав. Вбивства тих поганих людей не давали йому спокою, і Міяко переживала за нього. Вона не спала вже третю ніч, прислухаючись до Гіла. Вона хотіла підійти, заспокоїти, обійняти, але... Гіл її господар, вона у всьому слухається його.

- На добраніч, — закриваючи очі, вимовив Гіл. Але як тільки він це робив, перед ними одразу виникав образ закривавленого чоловіка.

Це тривало вже третю ніч. Першу вони провели в Тегерані й тоді Гіл взагалі не зміг заснути. Йому здавалося, що в темряві ховаються бійці «Синів Аллаха». Що кожен вбитий ним намагається проникнути в його кімнату і прикінчити, помститися за скоєне їм. Він сидів на ліжку, намагаючись не розбудити, як йому здавалося, сплячу Міяко. А вона, своєю чергою, намагалася прикинутися сплячої, щоб Гіл хоча б не переймався через неї.

Наступного дня, генерал-губернатор Керрі виділив Діані свій особистий дирижабль і навіть телеграфував до Китайської імперії, що до них летить баронеса фон Штанмайєр на військовому дирижаблі, запевнивши, що озброєння на ньому буде, але без боєприпасів.