Пил богів

XL

- Тепер ти стоятимеш тут, - сказав Гіл, поклавши клинок на постамент у своєму кабінеті. Ремонт завершився кілька днів тому. Тепер Гіла мав свій кабінет і цілу бібліотеку, що займає майже половину третього поверху.

«Зручне місце, - сказав клинок, - це набагато краще, ніж валятися під брудним матрацом або на задньому сидінні автомобіля».

- Не байдикуй, - усміхнувся Гіл. - Обіцяю «годувати» тебе раз на місяць. Невелике силове тренування. Мені теж треба тримати в тонусі.

«Раз на місяць буде прийнятно» - відповів клинок.

- Ну й гаразд, - сказав Гіл і, провівши на прощання рукою по ефесу, вийшов з кабінету.

Весь цей час за дверима ховалася Міяко. І тільки-но Гіл вийшов, вона прослизнула в кабінет і підійшла до клинка.

– Ну а я «підгодовуватиму» тебе через два тижні після Гіла, – сказала вона з усмішкою. - Тоді вийде, що ти харчуватимешся раз на два тижні. Влаштує?

«Ні, – відповів клинок, – тобі не варто більше мені «годувати»

– Чому? – здивувалася Міяко.

«Всередині тебе зароджується нове життя, – відповів клинок. – Я й боюся, що викачуючи з тебе енергію, я можу нашкодити йому»

– Життя? - здивувалася Міяко і подивилася на свій живіт. - Тобто я вагітна?

«Так, твій організм повинен був повідомити тобі про це дуже скоро. Я випередив його буквально на кілька днів».

- Я вагітна, - щасливо промовила Міяко, і зробив крок до виходу.

«Ти скажеш йому?»

– Не сьогодні, – відповіла дівчина.

«Не довіряєш мені?»

– Ні, – похитала головою Міяко. - просто у Гілберта залишилася одна важлива справа, не хочу відривати її.

«Важливіше, ніж батьківство?» – здивувався клинок. Хоча жива зброя і не могла мати дітей або взагалі якось розмножуватися, вона чудово розуміла почуття свого господаря.

– Не важливіше, – відповіла Міяко, – але... тобі не зрозуміти.

«Не зрозуміти чого?» - спитав клинок, але Міяко вийшла з кабінету, так і не відповівши йому.

* * *

У двері кабінету делікатно постукали.

- Так, увійдіть, - сказала Діана, не відриваючи погляду від паперів.