Пил богів

XVIII

Сонце зникло за горизонтом, і вартовий біля воріт порту Мурундави вже відверто позіхав.

- Гей, Кайдзі! – гукнув його товариш, який стояв з іншого боку зачинених воріт. – Не клюй носом! Он, – він вказав на автомобіль, що наближається з пагорба, – зараз документи перевіряти. Твоя черга!

- Так, так, - потягаючись, відповів Кайдзі. Він дивився на світло фар автомобіля, що наближається. За машиною майнули якісь силуети, але він списав це на втому. З ранку тримають у бойовій готовності через втікачів із замку.

Машина наближалася, світло фар засліплювало.

- Гей, гальмуй! - прокричав Кайдзі, виставляючи руку вперед. Але водій і не збирався тиснути на гальмо.

- В сторону! - закричав його товариш. Солдати ледве встигли відстрибнути, машина на повному ходу врізалася у залізні ворота. Від удару її повело убік, і вона впала на бік. На мить Кайдзі здалося, що кабіна машини була порожня. Але так може бути. Він вирішив підійти подивитися і в цей момент котел вибухнув, розкидавши все навколо себе.

- Чудова ідея, леді Діана, - сказав Дік, вдивляючись у метушню, що творяться біля воріт порту.

- Дякую, містере Камерон, - відповіла Діана. Вони сховалися метрів за двадцять від воріт і зараз намагалися якнайшвидше пробігти до паркану. На місці, де ще хвилину тому була машина, підіймалась величезна хмара пари. Під час аварії вода потрапила в котел, і стався вибух. Тому британці вже давно користувалися не старомодними котлами, а надійнішими паровими турбінами з автономною подачею вугілля та води у закритий котел.

Герої підбігли до паркану метрів за п'ятдесят від воріт і швидко перелізли через нього. На їхній подив, на паркані не було колючого дроту. Просто металевий паркан висотою футів вісім. Периметр висвітлювався слабо, але постійні патрулі, які зараз збіглися до воріт, мали забезпечити належну охорону.

Поки біля воріт збирався натовп, команда повільно просувалась через склади до причалів. Як і припускав Стефан, бойових кораблів тут було небагато. Лише один корвет стояв біля далекого причалу. Інші були торгові та прогулянкові судна. Здебільшого, вітрильні, але було й кілька парових. На жаль, готових до ходу не було, але герої змогли пробратися до одного з них та проникнути на борт. Команди не було на місці, але вугілля та вода в резервуарах були, а цього було достатньо. Дік і Гіл одразу спустилися до машинного відділення і почали запускати двигун. Стефан попрямував на місток, а Міяко та Діана зайняли оборону. У порту була метушня, і корвет готувався до запуску двигунів.