Пил богів

XVI

На подив Гіла, Міяко не хвилювала відведена для неї роль у плані Діани. Навіть навпаки, дівчина була рада залишити це місце.

Рівно об одинадцятій, коли в Самотній вишні починається комендантська година, Міяко вийшла з кімнати. Охоронці біля її дверей виструнчилися струнко. Міяко секунду вагалася, але все ж стрибнула на одного з солдатів і вчепилася йому в горло. У солдата округлилися очі, він спробував щось вимовити, але замість слів з рота в нього полилась кров. Його товариш настільки був вражений побаченим, що не зміг навіть поворухнутися. Міяко повільно підвелася, повернула закривавлене обличчя до солдата і різко стрибнувши, перекусила горло. Весь цей час Гіл спостерігав за тим, що відбувається. Міяко була спокійна, коли вбивала людей. Її погляд не передавав жодних емоцій і тільки зараз, коли перша жертва затихла, а друга все ще наповнювала коридор булькотінням, дівчина повернулася до Гіла і посміхнулася.

- Все правильно, господарю? - Запитала вона, витираючи рукавом кімоно кров з обличчя.

«Ні, нічого не правильно!» - захотілося крикнути Гілу, але він знав, що його слова вже нічого не змінять. Так, Міяко хотіла вбити цих людей.

- Все правильно, - усміхнувся він у відповідь і почав стягувати з солдатів зброю та форму. За задумом Діани вони мали переодягнутися в японську форму і так пройти непоміченими містом. Тільки була проблема: форма мала Міяко.

- Вузько! – невдоволено бурчала Міяко. Вузька сорочка насилу застібалася на дівочих грудях. Та й Гілу форма була замала, що говорити про Діка, який був вищий і більший за Гіла. Гіл вирішив переодягнутися у свій одяг. Все-таки зручніше і немає слідів крові, а Міяко залишилася у військовій формі, насилу застебнувши сорочку.

- Господарю? - Здивувалася дівчина.

- Все одно маленька, так краще, - відмахнувся Гіл, піднімаючи зброю, - пішли! – махнув він у бік сходів.

На сходах так само був пост. Там завжди чергував один солдат. Він здивувався, побачивши Міяко в закривавленій формі, і навіть щось запитав у неї, але результат був один: дівчина перегризла йому горло. Щоправда, у стрибку форма таки не витримала і ґудзики на грудях відлетіли.

– Ой! - скрикнула Міяко, сором'язливо прикривши груди. Вона не особливо соромилася Гіла, він вже бачив її практично оголеною в лавці работоргівця, але вона звикла, що її постать прихована, та й багато інших жінок вважають за краще приховувати свою наготу.