Дволикі

2. Бійся кроків за спиною.

Ніщо не може зрівнятися з полюванням на людину.
Той, хто впізнав і полюбив її, більше не звертає
уваги ні на що інше.
Ернест Хемінгуей

У темний провулок лише зрідка зазирали промені фар машин, що проїжджали повз. Секундний спалах, що засліплює світло і поступово затихає гул мотора.

Згорбившись і засунувши стислі кулаки в кишені штанів, Хосок нервово переступав з ноги на ногу, щиро пошкодувавши, що не одягнувся тепліше — на вулиці, мабуть, уже нуль градусів, а він, як дурень, лише в толстовці та дірявих джинсах на голе. Хто ж думав, що він дійде до місця зустрічі так швидко і доведеться чекати?

Видихнувши хмарку пари, що швидко стояла, він витяг з кишені мобільник, змерзлими пальцями потикав у екран. Майже дві години ночі. Ідеальний час, щоб вештатися по похмурих підворіт в такий неспокійний і небезпечний час.

— Скільки ще можна чекати? — невдоволено пробурчав він і одразу заткнувся, здригнувшись від свого голосу. Дзвонила тиша на психіку, порушувати її здавалося чимось блюзнірським, неприродним. Вона ніби говорила зловісним шепотом: «Прояви повагу, і я тебе не чіпатиму».

Вдалині почувся шум мотора, довелося відступити до стіни, сховавшись від наближення світла, але байк став сповільнюватися і гальмував якраз навпроти провулка. Гість задивлявся, а Хосок різко вискочив із темряви, налякавши його.

—Щщібаль! Ну ти довбаний ніндзя! Я трохи в штани не наклав від страху, — байкер стрепенувся, і штовхнув хлопця в плече.

—Заслужив. Я на тебе вже хвилин двадцять тут чекаю. А на вулиці аж ніяк не літо. Здається, навіть бубонці відморозив, кому я потім такий бракований потрібний буду?

— Мені точно не треба. Забирай своє барахло та жени бабки.

Байкер розстебнув шкірянку, дістав з—за пазухи м'яту папку, недбало скручену в рулон, незворушно розправив загнуті кути і простяг замовнику.

— Тут усе, як ти просив.

— Тонкувато, рідкувато, — той узяв папку двома пальцями за куточок, відкрив, швидко перегорнув кілька сторінок, хоч у темряві навряд чи щось зміг нормально розглянути, — тягне, проте, лише на половину суми.

—Гей, дрібний, ми так не домовлялися! Я і це ледве нарив! Слухай, не мороч мені голову. Якщо зможеш знайти за такий короткий термін більше, то я сам тобі доплачу.