Дволикі

3. Не життя, не смерть.

Життя людини — це боротьба з усіма проти всіх.
Томас Гоббс

— Він так і не подзвонив?

— Нажаль, ні. Ви ж розумієте, я не зможу допомогти людині, яка сама того не хоче.

— Ось же засранець малий. Він же пообіцяв. Айгу… Він хоче, справді хоче, просто ніколи в життя не зізнається у своїй слабкості. Йому дуже складно.

—Ми не можемо привести його силою.

—Ви не можете, а ось я якраз можу. Будь—ласка, а так сподіваюсь на вашу допомогу, пане Кім, не відміняйте зустрічі. Ви – остання надія!

—Гаразд, я зроблю все, що в моїх силах. Завтра чекаю у цей же час. Платна погодинна, навіть якщо він не з’явиться.

Відклавши телефон у сторону, Намджун зняв окуляри і потер перенісся. Невідомо чому, але ця справа початково насторожило доволі сильно, і він поки що не міг зрозуміти причину. Гарному психологу наплювати, з ким працювати, він не бачить проблему в людині, він бачить проблему конкретно індивідуума і допомагає їх вирішити. А тут одразу ж упереджене відношення. Чи інтуїція кричить, намагаючись попередити? Тільки шо  йому зробиться, він же не у в’язниці суворого режиму з маніяком о житті міркує, коли той без наручників сидить на відстані витягнутої руки.

Взявши у руки папку, підготовлену помічником, Намджун відкрив першу сторінку і витріщився на фото хлопця, який посміхається. Швидко провів пальцем по рядкам.

—Що ж. Пак Чимін. Зірка і плейбой. Ну, тут все зрозуміло. Що далі?

Лаконічно викладена інформація свідчила, що Пак Чимін — неймовірний талант, з купою престижних нагород як на батьківщині, так і за кордоном. Критики пророкували йому небувалу славу майже до старості, а агентство не встигало підраховувати бариші від продажів альбомів. Хлопець працював як динамо—машина, випускаючи один альбом за іншим, мікстейпи, колаби з іншими знаменитостями, кліпи, рекламував все, де можна було встромити його гарненьку мордочку і шоу, шоу, нескінченні шоу…

Перелиставши пару сторінок з довгим і нудним списком досягнень і нагород, Намджун вивчив вирізки із газет і журналів. Прочитав декілька пікантних чуток про орієнтацію Чиміна і можливим романом з його менеджером. Усміхнувшись, роздивляючись фотографію доволі неоднозначного змісту, де хлопець, напівголий, обіймає свого менеджера, чи то п’яний, чи то просто такий впертий стоп—кадр, де вони нібито цілуються. Але по факту ніяких доказів немає, може, просто голови нахилились чи ракурс такий. Намджун мимоволі смикнув бровами. Він бачив цього менеджера власними очима і раптом поміркував, що чутки про роман можуть бути аж ніяк не безпідставними – ці двоє завжди і повсюди разом, нерозлучні ні днем, ні вночі. Та і сам менеджер той ще Аполон: високий, стрункий, широкі плечі і обурливо прекрасний. Чиста оксамитова шкіра, ідеальні риси, яркі пухкі губи, блискуче блакитне волосся. В цілому, навіть краще Чиміна в декілька разів, що доволі дивно, тому що хлопці з такими обличчями зазвичай неполюбляють ролі по типу «піддай—принеси», а самі становляться айдолами, або акторами кіно. Значить, у нього є причина знаходитись поряд із Паком.