Запах Волі

Розділ 21

★Рафаель★

Навіть в напівдрімоті відчуваю як хтось гладить мене. Підозрюю, що Тая. Ну а якщо не вона, то цьому сміливцю доведеться розпрощатися з долонею.
Поволі розплющивши очі, помічаю поряд Саламандру, моя голова лежить в неї на колінах. Сівши, перетворююсь на людину. Огляд став кращим, а мені спокійніше знати, що твориться навколо. Джекі обперлася спиною об тумбу і дивиться кудись в бік, ніби загубилася в тернах лабіринту своїх думок. Тая сидить ближче до мене, та споглядає на відьму, що повернулася до оселі. Зак іноді спостерігає за Аетерною, але більшу частину часу розглядає саму хижину. Дрібних деталей тут справді багато, є що пасти очима. Люнан зараз сидить на столі і час від часу заглядає до своєї хазяйки. Від казанка з зіллям вона його відганяє. Аетерна вже схоже закінчує роботу над зіллям. Паралельно з зіллям вона ще й намішала деяких трав, але більшість з них я вже бачив не раз у лісі чи Джекі, тому вже більш впевнений що вона їй не зашкодить.
Рідину, що вийшла червоного, немов кров, щойно добута з дичини, кольору, відьма перелила в мініатюрний шкалик. Суміш з цілющих трав поки що так і залишила на рев'янній, як і більшість речей тут, дощечці. З пляшечкою в руках вона підійшла ближче до нас, все ще з усмішкою, проте зараз емоція більш невагома та легка. Аетерна присіла навпроти сестри і протягнула їй флакон, який Тая обережно та непевно взяла в руку. Предмет займає не більш ніж половина її долоні.
– Саламандро, до цього моменту дія тих трав напевно вже вивітрилася і рана болить не менше як тоді. Тобі потрібно випити це зілля, воно допоможе звичайним лікам сприяти загоєнню твоєї рани, оминаючи чари вальцірії. Через якийсь час, коли такий напій подіє, я залікую твою рану. – Розпочала Аетерна. Саламандра непевно кивнула і споглядаючи на пляшечку в руці спитала, виймаючи пробку:
– Мені це все випити?
Відьма кивнула та додала, коли руда вже почала це пити:
– Вийшло не надто бридке, всього лиш солодке і може трохи терпке. Від простуди зілля гірше. Вважай тобі пощастило.
Саламандра випивши багряну рідину віддала пляшку назад. Вона виглядає повністю спокійною. Хоча знаючи її таке може бути навіть від сильного болю.

★ ★ ★

Колись в дитинстві, як мама вчила нас полювати, Тая забувшись з розбігу влетіла в кущ шипшини. Сестра тоді сильно перелякалася, смикалася і намагалася вибратися, однак самотужки це було майже неможливо. Звідти її витягнути змогла лише сама Азра, що весь час непомітно стежила за нами, коли дозволила нам спробувати вполювати щось дрібне самотужки. Мама якийсь час витягувала з рудої колючки що застрягли. Сестра жмурилася, та терпіла мовчки.
Що ж, напевно, якби не чіткі межі встановлені мамою, на перше полювання Саламандра замахнулася б на буйвола, а не на дрібну оленицю. Та звірина певно була якась хвора чи з вродженим дефектом. Або ж вона втекла з жахливих умов. Лаванда потім все-таки зловила ту оленицю. Мама сказала, що здобич, скоріше за все, якимось чином втекла від зоопарку, на неї полювали чи ще щось схоже. Азра про таких тварин казала: "Смерть для них буде краще життя, що не вдалося з самого початку. Їм в цьому краще допомогти, щоб не страждали".