Запах Волі

Розділ 22

★Тая★

  За вікном вже давно сутеніє. Через те, що хатинка розташована посеред лісу, темніє тут трохи швидше. Впевнена на вулиці доволі холодно, та всередині, внаслідок безлічі свічок, що одночасно і освітлюють хижу, тут тепло й навіть затишно.
Рафаель гортає одну з книг, що приніс із замку. Я сиджу поряд та іноді споглядаю на старі сторінки з дивними мальописами. Джекі в цей час роздивляється та перебирає трави Аетерни. Відьма вирішила потім віддати їй деякі з сухоцвітів, що могли б нам знадобитися. Сама ж русява дівчина зараз щось готує. Перед тим вона попросила хлопців щось вполювати. Зак вирішив піти самому, через якийсь час він притягнув куницю й ховраха. Зазвичай, нам цього було б не достатньо, та відьма одразу просила багато не шукати.
Зараз Тінь сидить поруч з ноксом та спокійно гладить Люнана, поки той зручно вмостив голову в хлопця на колінах. Схоже їх обох це влаштовує. Зак здається повністю спокійним, навіть розслабленим, а ноксадіс мурчить дрімаючи.
Для мене якось дивно бачити Зака таким погідливим. Я звикла до його мовчання й інколи байдужого ставлення до усього. Чи він лише хоче, щоб всі думали що йому байдуже. Тінь намагається удавати, що йому все одно на нас та деякі ситуації, які з нами трапляються. Однак він неймовірно крихкий. Немов кришталь.
Зак був таким коли лиш дістав мою стару кепку і хвилювався за мою реакцію. Тінь ніби намагався не розсипатись на друзки коли Раф питав його "чого ти злякався?". Він такий коли розказує про свою зграю, розповідає про щось справді рідне йому.
Іноді, помічаю за собою милуюся та цікавлюся цією прихованою відвертістю. Я б, певно, сумувала, якби він повернувся до зграї вільних. Хоча, думаю правильніше сказати "коли повернеться". Це неминуче.
– Відьмо. Ти казала, що знала що ми прийдемо. Звідки тобі це було відомо? – раптом подав голос об'єкт моїх роздумів.
– В чому сенс прокручувати одні й ті ж мої слова у себе в голові? Для чого прискіпливо вдаватися в кожне моє речення? – зітхає Аетерна.
– Це не відповідь. – буркнув тихо Зак.
– Моє питання теж не було риторичним, – пробурчала йому відьма, заглядаючи у піч. – Є безліч способів, щоб передбачати майбутнє. Не чітко, не визначений момент і не завжди ясно що там відбувається, та все ж гадання це хоча б цікаво. От я дізналася що хтось прийде. Приблизно розуміла хто та з якою проблемою. Послала Люнана по вас. І ось ви тут.
– Як ти це робиш? Якщо є безліч способів, покажи нам хоч один! Це ж напевно цікаво, – попросила я. Все ще відчуваю гострий біль, що пульсує в стегні, але зараз мені все ж дали трошки знеболювального. І на тому спасибі.
– Покажу. Та лише тоді, коли ви скуштуєте цю куницю і ховраха, яких люб'язно відловив ваш друг. В мене зазвичай немає дегустаторів, тому було б цікаво дізнатись як вам.
Рафаель щось тихо та явно невдоволено пробурмотів собі під ніс, а Зак лиш зітхнув. Джекі схоже не проти чи їй взагалі байдуже. Дівчина допомогла відьмі поставити необхідне на стіл. По Вороні видно, що вона не зовсім розуміє що і чи правильно робить. Я, притримуючись стегна, сіла до них. На подив Аетерна дійсно смачно приготувала нам їжу. Самі ми хоч іноді й можемо засмажити здобич на вогні, та частіше за все їмо свіжину. Це витрачає менше часу та зусиль, хоча запечене м'ясо смачніше. Іноді ми знаходимо якісь ягоди. Востаннє це було вже досить давно, ще до морозів.
Схоже Аетерна додала ще якісь сушені трави, що значно розкривають всі смаки їжі. Можливо навіть, я вперше їм щось настільки смачне.
Після трапези ми поприбирали й сіли за той же стіл.
– Як я й казала, способів для передбачення майбутнього є безліч. Іноді ми можемо лише дізнатися минуле. – сказала відьма щось принісши сюди. Після наших чудових відгуків на вечерю вона виглядає щасливішою.
– З допомогою чого ти можеш це зробити? – з цікавістю запитала я.
– Взагалі подібні речі можна провернути буквально без нічого. Проте залежно від способу вирішується точність передбачення. Знаки є всюди. Той, хто звертає на них увагу, бачить світ зовсім по іншому.
– Чому?
– У всьому в світі є сенс. – знизала плечима Аетерна.
– Розкажи про щось з
цього чим сама користувалася. – попросив Рафаель.
– Це були залишки чаю, правильно впадені камінці кварцу, полум'я свічки, тіні, зорі... З найочевиднішого були карти і кришталева куля. Навіть хмари! Якби по-дитячому це не звучало,– в кінці вона трошки посміхнулася і відвела погляд у бік. У відьми в очах ніби космос блищить від захвату.
Чомусь в цей момент мені пригадалося, як колись ми з братом лежали десь в полі не далеко від дому. Тоді ще мама була жива. Ми споглядали на небо, де ніби плавали м'які хмаринки різних форм і текстур. Я мовчки розглядала білих баранів на небесах. Це ж робив і брат, однак він час від часу подавав голос, висловлюючи те що він бачить і що б це могло означати. Вже тоді Промінь час від часу читав батькові книжки, з придумуванням раптових сюжетів в нього проблем не було.
Приємний літній спогад змусив мене трохи посміхнутись.
– Що то за карти? Я чув, люди використовують карти "таро". – подав голос Зак.
– Деякі люди й справді користуються картами "таро". Та у відьом зазвичай інші, хоч інколи вони й можуть вихопити в дурнуватих гуляк у лісі щось більш цінне. В мене є карти що називають Віндікта. Вони бувають трохи різними та загалом схожі.
– А як ти дізнаєшся що значить те чи інше явище? Картам тебе хтось міг навчити, та ті ж хмари чи вогонь? – спитала Джекі
– Це важко пояснити. Я просто розумію це. Кожен трактує знаки по-своєму. Правильне значення в кожного теж своє.
Ще до початку розмови Аетерна принесла на стіл вісім рожевих, напівпрозорих камінців та свічку. Для чого їй це гарне каміння я не знаю, але, як на мене, свічка всього лиш мала виконувати свою функцію.
– Що ж, наскільки я розумію, ви хотіли б самі побачити як я це роблю і почути передбачення. – почала відьма спочатку взявшись до свічки. – Можливо це й здається безглуздим зі сторони, та я всього лиш вдивляюся в полум'я та його тінь. Намагаюся побачити щось. А іноді навіть почути, це може діяти на нерви.
Свічка не горіла, коли відьма її принесла. Вона нахилилась ближче та клацнула пальцями, з них ніби зіскочила іскра, що запалила свічку.
– Мені, як тій, хто робить так щоденно, це не надто цікаво. Та спостерігати за вашими обличчями це моя розвага на сьогодні. Заради такого можна й майбутнє передбачити.
– А ти робиш це не часто?
– Ворожу? Ой, ні. Звісно ж не часто. І це насправді не тому що подібне трохи псує мені здоров'я, а лише тому що цікавіше не знати що буде далі. Неочікуваність це основа всіх цікавинок. – таємниче посміхнувшись, відповіла русява дівчина. Не почувши нічого більше у відповідь, відьма зручніше сіла та почала вдивлятися у свічку не відводячи погляду. Вогник час від часу здригається та в'ється. Сама я в ньому не можу побачити нічого, але повірити що це справді безглуздя було б не цікаво. Зак сидить підперши голову долонею, Рафаель та Джекі виглядають теж трошки байдужими.
Зненацька відьма здригнулася. Її погляд з зацікавленого змінився спочатку на тривожний, а потім якийсь розпачливий. Вона виглядає так ніби не знає як далі діяти, повний відчай. Ця зміна зацікавила всіх нас.
– Що ти побачила? – тихенько спитав Промінь намагаючись не сильно її відволікати. Аетерна ще якийсь час мовчала, а тоді зітхнула й ледь чутно сказала, не звертаючись ні до кого:
–Тебе погубить сталь.