Запах Волі

Розділ 12

★Джекі★

Через тиждень ми пішли з того місця. Всі четверо, Зак вирішив йти з нами.   В дорозі вже другий день, а нас оточують все той самий непроглядний ліс та чагарники.  На небі, яке ледь видно, згущуються темні хмари. Схоже, буде злива.

Наврядчи ми встигнемо знайти прихисток.Можливо краще було би вирити нори, але їх з легкістю затопило б. Тож залишається лиш іти далі. Не дивлячись на досить холодну погоду, мені все ж здається, що буде саме дощ, а не сніг.

Тая знову виглядає більш звичайною для себе. Повернулось її вічне бажання побалакати з кимось і сильне нетерпіння. Іноді вона схожа на малу дитину, що так намагається привернути увагу дорослих. Зак говорить небагато і сам розмови майже не починає. Мені дивно, що Саламандра у нього майже не питає, ніби вже немає що ,або просто щоб його не тривожити. Мене вражає її стриманість по відношенню до Тіні. Рафаель веде себе як завжди. З першого часу як прийшов Зак він, очевидно ,хвилювався.Саме тоді Тая стала...іншою. З часом, коли вона прийшла в норму, Промінь став більш спокійний.

Мене також все влаштовує. В мене достатньо трав на цю зиму, рани Зака майже загоїлися, а коли нас більше, подорожувати простіше і веселіше.
Зараз Тая трохи вже змучилась і подалася в темп з нами.Тому темні обриси невідомої великої напівзруйнованої будівлі ми побачили одночасно.

Мене ця споруда зацікавила, але якщо тут є люди, буде погано.Однак нам потрапила нагода перечекати грозу тут, тож сенсу оминати будівлю нема.Вона закинута,непотрібна двоногим. Рафаель ,хоч і не охоче, та погодився. Тіні, схоже,було байдуже, а Тая навіть зацікавилась спорудою.

Підійшовши вперед, ми побачили,що це не звичайна споруда,а високий замок.У деяких його місцях стіни обвалилися, деінде цілі башти, що здавалось встромлені в небо, обросли плющем. Всю будівлю обгорожував досить загрозливий госторовнерхий кам'яний паркан. Ворота, створені  з гарних закручених фігурестих вензелів, привідкриті. Вони виглядають важкими, але схоже ,не настільки, щоб вітер не зміг їх відчинити. Як по обидва боки воріт, так і на самому замку зверху видніються страхітливі кам'яні горгульї, що,здається, дивляться прямо на нас.   Точний розмір через відстань неясний, але мені вдається їх розгледіти. Тварюки були з сірого каменю, на голові мали довгі, начебто ельфійські ,вуха,а пара осіб ще й закручені роги, як у овнів. За спинами статуї мають непропорційно малі пташині крила ,і в кожного на обличчі різна гримаса, одна дивніша, страшніша і потворніша за іншу. Загалом таких я помітила близько десятка.