Запах Волі

Розділ 26

★Джекі★

Ми пробирались крізь хащі вже ближче до обіду. Рідко перекидаємося парою слів, що загалом і значення не мають. За останні кілька днів стало значно холодніше. Зима приходить на свою службу пунктуально, віщуючи морози й світлі від снігу ночі. Земля холодна, повітря морозне, зате без вітру.
У вовчій подобі є деякі переваги. Звірині тіла більш пристосовані до таких погодних умов, в той час, як людям потрібно мати теплий одяг та вогонь. Морози значно зменшать кількість здобичі. Для зграй це дійсна проблема, однак з часом вони навчились пристосовуватись. Зграйні гібриди роблять запаси, навіть з рослин. Найлегше, напевно, живеться прирученим. Напіввовки, що пристосувались до людей і життя з ними мають теплу оселю і відносну безпеку, проте навіть в них є мінуси. Вони не можуть показати себе справжніх, а завжди прикидатись не дуже вдала ідея. Також їх зневажають в деяких зграях, особливо в дальніх від людей, більш здичавілих. Хоча приручені часто допомагають зграйним вовкам та навіть самітникам, якщо тим пощастить. Ті люди створюють місця де залишають допомогу гібридам. Там може бути одяг чи щось потрібне цілителям. Іноді люди лишають іграшки малюкам. Такі пункти допомоги завжди є місцями перемир'я. Ніхто не має права вступати в бійку там, якщо там зустрілись незнайомці вони повинні поділити речі згідно зі своїми потребами.
Ніяких мап місць з допомогою ніхто немає і часто ніхто не знає точних розташувань. Але якщо самітники знаходять речі можна вважати що їм дуже пощастило.

Ми зупинились на одній з галявин під старими соснами, де досить хмизу для вогнища. Рафаель та Зак пішли полювати, коли Тая хотіла з ними я її стримала.
– Ну чому? Я вже можу ходити,– застогнала рудоволоса дівчина. На тлі мерзлого соснового лісу, вона виглядає надто яскравою, живою.
– Але будь-який різкий рух може сильно пошкодити твою рану. Тобі слід пам'ятати: хоч це й рана від вальцірії, це все ще пошкоджена плоть. Магією все не вилікуєш. – пояснила я, відводячи її трохи далі від хлопців. Зрозумівши, що Тая з ними не йде, Раф знизав плечима й обидва пішли далі в ліс.
В зграї більшу частину часу я вчилась цілительства, то ж в полюванні я досить погана. Але при потребі прогодувати себе змогла б. Не завадило б допомогти хлопцям з їжею та й самій підправити уміння, але залишати Саламандру одну не хочеться. Я не уявляю її самітницею без брата. Повна самотність не для неї.
– Джекі, ти чуєш запах? – ліниво запитала дівчина, допомагаючи зібрати сухі гілочки.
Я принюхалась, очі мої відкрилися сильніше і я повільно їй кивнула. Тая поглянула на мене й задоволено усміхнулась
– Почекаємо Рафа й Зака?
– Ну, якщо ти дуже хочеш, думаю можна одним оком глянути. – посміхнулась я у відповідь.
Перед тим як вирішити зупинитись на якийсь час тут, Рафаель обійшов частину територій, щоб перевірити чи немає поблизу людських стежок, чи ворогів. І "цього" він не міг не помітити. Білявий хлопець повертався до нас більш спокійний.
Ми з Таєю вирішили все ж закінчити з роботою перш ніж піти до того місця з речами. Зібрали купку гілля, не запалюючи, щоб не сплатити ліс випадково, пішли до того запаху. Приручені звикли жити не вглибині міста, а ближче до лісів, щоб іноді все ж перетворюватись. Саме тому людські речі, над якими зробили якесь накриття, завжди має характерний запах. Аромат домашнього тепла, людей, вовків, турботи та... іноді їжі.
Також кажуть, ніби якщо прийти майже одразу після гібридів, які це принесли матеріальну допомогу, то можна й почути запах волі. Те, що стримують в них сірі міста й людська буденність, а виривається лиш в чагарниках лісів і широких ланах, доганяючи вітри.
Між старими соснами хтось прикріпив дошки та зробили намет. Такий-от захист від погодних умов. Всередині знаходилось кілька ящиків та дві невеликі сумки, що згідно з рисунком білого хрестика на червоному, означає аптечку. Заглянувши всередину червоної сумки відмічаю, що вона не повна, та головне присутнє. Або, до нас тут вже хтось побував. Обережно складені бинт, кілька пластирів, джгут для зупинки кровотечі, ножиці і кілька засобів, які входять до людських