Першородний друг чи щось більше ?..

41 частина

Т/і: Гей, Стефане ти чого твориш жити набридло?! - Я трохи розлютилася. А потім відчула як мене хтось сильно трусонув. Я зрозуміла, що це нереально і почула голос.
Е: Ніклаус!- це стало першим, що сказав чоловік. Я зрозуміла, що це Елайджа. І прийшла в нормальний стан. Голова знову почала сильно боліти, слабкість, втома, я була вспотівша і важко дихала: повільні і глибокі вдихи, в очах то темнішало, то було знову добре, я обперлась на полицю аби не впасти, бо відчувала, що скоро я не втримаюсь на ногах. Елайджа це помітив і в наступну секунду спитав.
Е: Тобі важко стояти?- я кивнула.
Він мовчки взяв мою руку та поклав собі на плече, а після поклав свою руку мені на талію та тримав мене. Я відчула полегшення хоч ноги і тяжчали з кожною секундою та було легше, що Елайджа притримував. В вухах починало потроху шуміти і я почала дуже погано розрізняти звуки.
Е: Ніклаус!- трохи голосніше промовив Елайджа. Я повернула голову в сторону і побачила три трупи, які валялися на підлозі.
Е: Т/і чим я можу допомогти тобі?- я погано чула його та те що він сказав я через декілька секунд розібрала і відповіла.
Т/і: Я не знаю..- здалеку я побачила мутний силует, який наближався. Спочатку цей силует зупинився, а потім з'явився перед нами. Коли вже він був достатньо близько я побачила, що це був Клаус.
К: Що з нею?- Елайджа у відповідь знизав плечима. Клаус підійшов ближче, подивився мені в очі і спитав.
К: Т/і, що з тобою?
Т/і: Н..не зн..знаю..- ще слабше промовила я.
Е: Її потрібно відвести до мами.
К: А якщо вона її і намагається зараз вбити. Якщо вона використовує магію, щоб вбити Т/і я клянусь..- злим голосом казав він та я перебила його.
Т/і: Це н.не магія.
К: Ти впевнена?- у відповідь я зробила щось типу кивка.
К: Потрібно занести тебе в кімнату поки не почали приходити люди.
Е: Я приберу трупів.- Клаус кивнув, а потім швидко підняв мене на руки та поніс в кімнату. Після поклав на ліжко і швидко оглянув мене. Пізніше підійшов Елайджа.
Е: Як успіхи?
К: Я не знаю на ній немає ніяких слідів.- я лежала на ліжку і прикрила очі.
Е: А це що?- він показав на червону пляму на ліжку. Після вони побачили на моєму животі поряд з сердцем ледь помітну пляму.
К: Так..- він підійшов та розірвав шматок тканини в місці де йшла кров. На оголеній шкірі красувалася величенька рана від отрути перевертня. Вони побачили це.
Е: Це твої гібриди?
К: Ні не вони. Укус якийсь дивний.- Клаус сів поруч зі мною, однією рукою він припідняв мою голову, а іншу вкусив та підніс до моїх уст.
К: Пий.- ледь-ледь почула я. Потім надпила кров, яка текла з його руки, а після вже міцно вп'ялася в його руку. Я відчула прилив сил, сили почали повертатися, почала чітко бачити і чути та голова все ще боліла і відчувала слабкість. Через декілька секунд я перестала пити кров та подивилася на рану. Вона почала потихеньку загоюватися.
К: Ти як?
Т/і: Набагато краще.- відповіла я. А потім я згадала, як Фінн позвав мене я пішла на звук, далі я погано згадувала, але потім все ж згадала як він згорнув мені шию.
☁️Т/і: Це був він. Значить Естер хоче прибрати мене..☁️
К: Ти пам'ятаєш хто це зробив?
Т/і: Так, але спочатку я маю вам дещо розповісти. Естер хоче вас вбити. Я це точно знаю тому що вона возкресила мене, щоб ти прийшов на бал.- я вказала на Клауса.
Т/і: Інакше ти б не прийшов, бо не довіряєш їй і підозрюєш в моєму вбивстві. До цього мені казали, що ви скажімо так мої вороги, тому допомагала їм. А нинішні події змінили багато речей.- сказала я, а потім додала.
Т/і: Якось так..
Е: Значить Єлена все таки збрехала.
К: Що вона казала?
Е: Естер позвала її поговорити, я хотів запевнитися, що мама не захоче вбити тебе після скількох років, тому попросив Єлену переказати їхню розмову. Вона запевнила мене, що на хвилювання немає причин.
К: Ти знала про розмову?- спитав Клаус.
Т/і: Про розмову Естер та Єлени дізналася тільки тоді коли вона отримала запрошення. А про що вони там розмовляли не знала, хоча були здогадки.
К: Ну що ж час розважитись. - в мене різко заболіла сильно голова, я взялася за неї та скривила лице від неочікуваності. Після промайнуло декілька спогадів. Один з них був про наші розмови з Деймоном та Стефаном, інший про перше знайомство і деякі моменти з Клаусом, а останній спогад був про те як я померла.
☁️Т/і: Тепер я точно знаю, що Деймон і Стефан мої брати, Клаус близький друг.. А ось Естер сама справжня сучка☁️
К: Нам час.- і вони вже збиралися йти.
Т/і: Стійте!- я зупинила їх.
Т/і: Заклинання вже майже готове. У вас буде небагато шансів.- в кімнату забіг Кол.
Кол: Гей! Здається нас мама хоче вбити. Впізнаю заклинання, яке вона зараз говорить на задньому дворі. Подивіться у вікно.- всі підійшли до вікна. Там було видно як Естер промовляє заклинання і так Кол мав рацію.
Т/і: Останній етап..
Кол: Так ти ж чаклуєш(він вказав на мене) допоможеш нам.
К: Не може в неї ще сили не відновилися, вона заслабка.
Кол: То що попросимо маму, щоб вона почекала?- сказав Кол.
Т/і: Я можу допомогти тільки мені потрібен час, 10хв і запаси крові.
К: Ти впевнена?
Т/і: Так.
Кол: Чудово, запаси крові будуть і час теж.- мені швидко вручили пакети з кров'ю та пішли відволікати.
* У них *
К: Так, так, так, мамин синочок прийшов на допомогу.
Кол: Що ж ми впринципі більшого і не очікували.- вони засміялися. Фінн промовчав.
Кол: І коли ж ти встиг так низько впасти, що тепер допомагаєш Естер вбити нас?- у відповідь мовчок.
К: Мабуть тоді коли я закрив його в труні.
Ел: Мамо навіщо ти це робиш?
Ес: Я зробила велику помилку коли створила таких чудовиськ. І я це виправлю поки не пізно..
К: Не вважаєш не справедливістю коли всі ми будемо мертві, а Фінн живий.
Ес: Фінн буде мертвий теж.
Ф: Мамо продовжуй вони тільки тягнуть час.
К: Ти так прагнеш смерті хоча сам ще не жив.
Ф: Завдячуючи тобі.
* Через декілька хвилин вони вже не знали як можна потягнути час. В один момент Естер підняла їх втрьох в повітря та припечатала до стіни, що вони не могли поворухнутися.  *
Ес: Гра скінчилася...